Сповідник Олександр (Уродов), архімандрит

Місяця серпня на 14-й день / вересня на 5-й день — знайдення мощей

Архімандрит Олександр (Георгій Андрійович Уродов) народився 1882 року в сім’ї селянина села Невежкіно Чембарського повіту Пензенської губернії. Закінчивши земську школу, його призначили півчим у свою парафіяльну церкву. У 1901 р., вирушивши в подорож до м. Саров, він зупинився в Санаксарському монастирі. Тут Георгій вирішив присвятити своє життя чернечим трудам. 30 серпня 1911 року послушника Георгія постригли в чернецтво з ім’ям Олександр. Незабаром у Тамбові його висвятили в сан ієродиякона, а 22 липня 1913 року – в ієромонаха. 20 липня 1915 року ієромонаха Олександра обрала братія в настоятелі Санаксарського монастиря і архієпископ Кирило (Смирнова) возвів у сан ігумена.
У 1917 році Росію захлеснула хвиля революції і червоного терору. Наприкінці лютого 1918 року частина братії на чолі з ієромонахом Володимиром, яку підтримували більшовики, вчинили бунт у монастирі та змістили ігумена Олександра з посади настоятеля обителі. За постановою Військово-революційного трибуналу 27 березня 1918 року отець Олександр був заарештований. На допиті він винним себе не визнав, і трибунал постановив вислати його з монастиря. 3 квітня 1922 р. о. Олександр за ухвалою Священного Синоду був призначений намісником Семієзерної пустелі Казанської єпархії зі зведенням у сан архімандрита. Влада і тут звернула на нього свій гнів – 1922 року о. Олександр був притягнутий до відповідальності у справі Олександр притягувався до відповідальності у справі вилучення церковних цінностей. Але, не дивлячись на всі гоніння, того ж року він стає активним учасником боротьби з обновленством у Казанському краї, а Семієзерна пустинь його працями перетворюється на центр цієї боротьби. 31 жовтня 1928 р. архімандрита Олександра заарештували і засудили до трьох років концтабору і трьох років заслання на Урал.
Після заслання отець Олександр опинився у Вятській єпархії. 5 серпня 1935 р. єпископ Яранський Димитрій (Поспєлов) призначив архімандрита Олександра в с. Соболєво, нині Санчурського району Кіровської області. Тут протягом 26 років отець Олександр подвизався за Господа і покінчив свої дні. Довгий час він належав до числа так званих “тих, хто не поминає”. У 1955 році архімандрит Олександр визнав обрання Патріарха Олексія (Симанського) і возз’єднався з Патріаршою Церквою, написавши листа правлячому архієрею Кіровської єпархії архієпископу Веніаміну (Тихоницькому) з проханням про чернече поховання після його смерті. 14 серпня 1961 року, досягнувши глибокої старості, архімандрит Олександр відійшов до Господа. Його святі мощі нині перебувають у Санаксарському монастирі.