Сповідник Миколай Флоров, пресвітер 62c401080ee81450908135
Житія святих,  Червень

Сповідник Миколай Флоров, пресвітер

Місяця червня на 20-й день

Протоієрей Микола Семенович Флоров народився 10 жовтня 1870 року в селі Пушейське Слобідського повіту Вятської губернії в сім’ї священика Симеона Флорова.

Після закінчення 1886 року Яранського духовного училища Микола Флоров вступив до Вятської духовної семінарії, яку закінчив 1894 року за другим розрядом і був призначений учителем у церковно-парафіяльну школу с. Юми Котельничського повіту. Юми Котельницького повіту.

У 1895 році Микола Флоров повінчався з дочкою настоятеля Введенської церкви села Кобра Котельницького повіту Вірою Пилипівною Шубіною. По суті, він знайшов не тільки віддану подругу життя, а й в особі її батька, священика Філіпа, знайшов собі доброго наставника в пастирському діланні і прекрасний приклад для наслідування.

Незабаром після одруження, 15 серпня 1895 року, Миколу Семеновича Флорова висвятили в сан священика. Один рік отець Миколай прослужив в Іллінському храмі села Пуже-Уча, виконуючи одночасно обов’язки законовчителя в Пужеучинському міністерському училищі (тобто училищі Міністерства народної освіти). У 1896 році його було визначено священиком у село Гостеве, де пішов за штат його дідусь священик Михайло Курочкін. Тут, у Гостевому, він написав церковно-парафіяльний літопис місцевої Вознесенської церкви, який удостоївся високої оцінки вятського історика Верещагіна. Праці молодого священика були відзначені й у звітах єпископа Олексія (Опоцького) про стан Вятської єпархії за 1897 і 1899 роки. За написання літопису села Гостева отець Миколай отримав набедреник (1900 року) і удостоївся 1901 року переведення на іншу, ширшу, парафію Димитріївського храму села Молотниково Котельничського повіту. Настоятелем храму в селі Молотниково він став 13 січня 1903 року. Він очолив церковно-парафіяльне піклування і як його голова потурбувався про оздоблення храму. Ба більше, отець Миколай намагався всіма силами оживити в селі Молотникове парафіяльне життя. З цією метою в дні Великого посту він з натхненням проводив народні читання про Святу Землю.

У ці роки отець Миколай активно співпрацював із Вятськими єпархіальними відомостями. Перші його публікації в цьому виданні з’явилися 1899 року. У 1911 році єпископ Філарет перевів о. Миколая в село Муша Ярань. Миколая в село Муша Яранського повіту. Отцю Миколі вдалося згуртувати парафію і стати для неї турботливим, люблячим духовним батьком. Тут пастир продовжував старанно служити, багато проповідував, писав статті, був завідувачем місцевої церковно-парафіяльної школи і викладав Закон Божий у Васичівському народному училищі.

Для отця Миколи передреволюційні роки були періодом найбільш активної його діяльності як пастиря-проповідника, співробітника цілої низки духовних видань. Рішенням єпископа Нікандра (Феноменова) в листопаді 1914 року його перемістили в село Арзамазцеве Сарапульського повіту з відрядженням його до м. Котельнич для служіння при Котельничському Свято-Троїцькому соборі. Після переїзду о. Миколи в Котельнич публікації його в “Епархиальных ведомостях” стали з’являтися набагато частіше. У них він висвітлював найважливіші події в духовному і суспільному житті міста. У роки війни отець Миколай багато писав про російських героїв, загиблих на фронтах, служив молебні, промовляв проповіді, в яких закликав до милосердя, до допомоги постраждалим, пораненим, покаліченим воїнам. У 1914-1915 роках отець Миколай дуже багато і плідно співпрацював із деякими загальноросійськими духовними виданнями, насамперед зі щомісячним виданням “Пастырь-проповедник”. За приблизними підрахунками, за ці роки ним було написано й опубліковано понад 120 проповідей, промов і слів, присвячених найрізноманітнішій тематиці. Промови і повчання, складені отцем Миколою Флоровим, свідчать про його особливу увагу до доль простих, непомітних, скромних людей.

Крім проповідницьких праць отець Миколай Флоров, починаючи з жовтня 1916 року, служив законовчителем у Котельницькій жіночій гімназії та священиком домової гімназійної церкви в ім’я св. мучениці цариці Олександри. За рішенням опікунської ради Котельницької жіночої гімназії він після лютневої революції аж до більшовицького перевороту керував нею і був головою її педагогічної ради. З вересня 1917 року по травень 1918 року він читав тут курс морального богослов’я у нововідкритому (за його ж ініціативою) дев’ятому загальноосвітньому класі.

У травні 1918 року єпископом Нікандром отець Миколай був тимчасово визначений на службу до Вознесенського храму села Гостево.

Із документів Вятського ревтрибуналу відомо, що 16 липня 1918 року в м. Котельничі як заручників було взято представників духовенства: протоієрея Сергія Сирнєва, священика Костянтина Кібардіна, ієрея Миколая Ізергіна та інших. Разом із ними відправили в Котельницьку в’язницю й отця Миколая Флорова. У 1921 році він писав, що його звільнили із катівень ЧК завдяки наполегливому клопотанню сина священика Івана Тепляшина, на той момент героя війни, червоноармійця.

Відомість Вознесенської церкви села Гостева за 1921 рік свідчить про те, що священик Микола Флоров активно керував своєю парафією, був головою церковно-парафіяльної ради. Причому його рукою записано, що 1921 року ця рада дбала про релігійно-моральну освіту парафії та навчання дітей Закону Божому і церковному співу в будівлі храму. У 1921 році за клопотанням парафіян священик Миколай був удостоєний права носіння наперсного хреста. У 1923 році отця Миколая Флорова обрали на посаду благочинного першого Котельницького округу. 27 лютого 1924 року він виступив на обновленському Єпархіальному з’їзді у В’ятці з критикою обновленського руху.

У вересні 1929 року єпископом Вятським Стефаном протоієрея Миколая призначили настоятелем Благовіщенського храму в село Окатьєво сусіднього четвертого Котельницького благочиння. Священик цього ж храму протоієрей Олександр Чемоданов повідомляв у Єпархіальну раду, що служити їм взимку доводилося в неопалюваній Іллінській каплиці за температури повітря -16 і нижче. При цьому він писав: “Ми, пастирі, зокрема, о. Н. Флоров, обірвалися. М. Флоров, обірвалися до неможливості. Особливо о. Микола ходить позитивно в лахмітті, якого не одягають навіть окатіївські жебраки, і одягнутися і взутися в теплий одяг нема на що”. При цьому сам отець Миколай писав дружині в Гостево, що живе спокійно, читає свт. Феофана, пише духовну музику.

У 1929 році храм у селі Окатьєво було остаточно закрито. Протоієрею Миколі довелося повернутися в Гостеве. Але незабаром тут у нього вилучили будинок, а разом із будинком рішуче все майно. І якраз у цей час його запросили на службу в село Кобра.

Отець Миколай погодився, незважаючи на те, що за два роки тут було заарештовано чотирьох священиків і диякона. Знаючи, що і на нього, найімовірніше, найближчим часом очікує арешт, він не відмовився і приїхав служити в с. Кобру. Священика Миколу Флорова заарештували і взяли під варту в жовтні 1932 року. Майже за рік до арешту він зробив на старому зошитовому листочку приписку олівцем: “Залишаюся серед християн назавжди. 1931 р. 28 жовтня”.

Протоколи допитів свідків розповіли про те, що о. Миколай у січні 1932 року неодноразово наприкінці кожної служби закликав до захисту храму.

Архієпископу Євгену (Зернову) отець Миколай писав із Котельницького домзаку:

“З 4 жовтня – 17 жовтня, з 3-ї години ранку я позбавлений волі: в провину мені поставили “реєстрацію парафії”. Я виконав пастирський обов’язок, відкрив громаду і здійснював богослужіння. Вважаю, я наслідував апостольську ревність і тужуся в Ім’я Христове…”

Під час слідства отець Миколай категорично заперечував свою провину, жодних імен він не назвав. Його було засуджено на три роки висилки в Північний край. Але священик був дуже тяжко хворий і помер 3 липня 1933 року. За даними архіву Вятського УФСВП, цього дня його було звільнено з Вятського Домзаку. У ці місяці 1933 року відбувалося розвантаження Вятських в’язниць, оскільки вони були переповнені. Тримати у в’язниці тяжко хворого, ледь живого священика не було сенсу. Таким чином, отець Миколай Флоров був звільнений з в’язниці у стані вкрай важкому і того ж дня відійшов до Господа.

Знайшли помилку