Сповідник Георгій Сєдов, Романово-Борисоглебський

Місяця грудня на 3-й день

Сповідник Георгій (Єгор Єгорович Сєдов) народився 1883 року в селі Чурилове Володимирської губернії в селянській родині. Він належав до того чудового типу російських людей, ясність і простота душі яких робила всі їхні вчинки ґрунтовними і кожен крок надійним. Такі люди не обдурилися заміною життєвих цінностей, не змінили своїх життєвих принципів зі страху, не втратили цілісності, і залишилися вірними до кінця.
Єгор навчався грамоти у сільській школі, з юності займався селянською працею. У 1907 році він одружився, у його сім’ї народилося п’ятеро дітей. До церкви ходили всі. Навіть за радянської влади Єгор Єгорович не працював у святкові дні. Кожну справу робив з молитвою. Після революції церковність сім’ї Сєдових почала викликати глузування, Єгора Єгоровича прозвали ченцем. Наприкінці 20-х років, не злякавшись репресій стосовно себе та своєї родини, Єгор Єгорович став старостою церкви у селі Ликове. Коли почалися арешти духовенства, дім Сєдових у пошуках тимчасового даху надходили священики і ченці, вигнані з храмів і монастирів.
У 1925 році Єгор Єгорович познайомився з Володимирським єпископом Афанасійєм(Сахаровим), який уже розпочинав свій сповідницький шлях, і став його духовним сином. Приїжджаючи до Володимира, Єгор Єгорович завжди зупинявся в будинку владики, а єпископ Афанасій відвідував будинок Сєдових у Чуриловому. Протягом усього життя Єгор Єгорович допомагав владиці Афанасію посилками та грошима. Крім того, він розвозив мед зі своєї пасіки та інші продукти по в’язницях та роздавав ув’язненим.
У період колективізації двоюрідний брат Єгора Єгоровича служив у селі Чурилове уповноваженим від сільради. Церковність та благополуччя сім’ї Сєдових стали причиною неприязні до неї брата-уповноваженого. У 1932 році брат клопотав, щоб Єгору Сєдову дали так зване «тверде завдання», яке він не зміг би виконати, тобто вимагали від нього сплати заздалегідь завищеного продуктового податку. В результаті сім’я була розкуркулена, а Єгор Єгорович був заарештований і рік провів на примусових роботах. Його родині довелося виїхати із рідного села. Спочатку вони оселилися в Ярославлі, а потім переїхали до міста Тутаєва. Після звільнення Єгор Єгорович 3 роки працював пастухом і на зароблені гроші купив у Тутаєві будинок для своєї родини. Оселившись у Тутаєві, він став парафіянином Успенської церкви села Котове. У своєму будинку Єгор Єгорович, як і раніше, запрошував зупинятися вигнаних ченців та репресованих священиків.
У 1943 році Єгора Єгоровича заарештували на підставі показань раніше заарештованої людини, яка не витримала допитів. Слідство тривало одинадцять місяців. Єгора Єгоровича було допитано шість разів. Але в жодній формі він не погодився визнати себе винним. Не назвав він також нікого зі своїх знайомих. Слідству так і не вдалося зібрати хоч якихось підстав для його засудження, і його довелося звільнити.
Вийшовши з в’язниці, Єгор Єгорович дізнався, що єпископ Афанасій (Сахаров) був заарештований у місті Ішим. Ще майже десятирічний висновок у таборах чекав на хворого владику, весь цей час Єгор Єгорович шукав можливості полегшити страждання святителя. І коли той, будучи вже дуже хворим, був поміщений до Будинку інвалідів, Єгор Єгорович оформив він поруку за засланця єпископа і взяв його до себе додому. У свого духовного сина владика прожив 11 місяців. У 50-х роках Єгор Єгорович став старостою Воскресенського храму в Тутаєві. Усі свої сили 70-річний сповідник витрачав на його відновлення, незважаючи на страшний безбожний час. У 1960 році, під час ремонту храму, на нього впали три пов’язані між собою сходи. Єгор Єгорович сам дійшов до свого будинку, але там ліг і вже більше не вставав. Він прохворів близько року. Дружині своїй він казав: «Мабуть, так Богові було завгодно». 16 грудня 1960 року Єгор Єгорович Сєдов помер. Він був похований на Тутаївському міському цвинтарі. Нині святі мощі сповідника Георгія знаходяться у Тутаївському міському соборі.