...
Слово на зачаття Пресвятої Богородиці від Святої Анни p1ab5d86dh168l1rj9lt91eb7rsm3 1
Житія святих,  Грудень

Слово на зачаття Пресвятої Богородиці від Святої Анни

Місяця грудня на 9-й день

Для Бога, Який до людей наближався, схилити Небеса і на землю зійти хотів, годилося, до приходу Його, приготувати місце поселення слави Його, де оселившись, жив би з людьми. Про те святий Іван Дамаскин говорить таке: “Годиться спершу приготувати палати, а тоді прийти цареві, годиться спершу на царський одр пелени виткати, а тоді царському народитися дитинчаті”. Почала-бо нині Богові і Цареві нашому одушевлена будуватися палата, і одр, і місце, щоб вселилася Господня Його Слава, — Пречиста і Преблагословенна Діва Марія в утробі святої праведної Анни. На яку подобу вона створиться — воістину на подобу небесну, як казав той же Дамаскин: “Днесь від земного єства Небо на землі створив, як давно твердь з води поставив і на височінь підняв”. Співголосний з ним же і Сергій Патріярх, говорячи: “Утвердив мудрістю Небеса, Небо одушевлене людинолюб’ям влаштував”. Бо матеріяльне небо Словом Господнім, словом чистим створилося чисто і до жодної скверни непричетне, за словом святого Івана Богослова, який про Небесний Град говорив: “Не має в нього увійти ніщо нечисте”. Так і одушевлене Небо — Діва Чиста — створилася чисто без всілякої скверни, створив її чистий Творець Слова Отчого, як же святий Прокл, Патріярх Царгородський, свідчить, бесідуючи про Христове Різдво так: “Не осквернився [Христос], живши в [Діви] лоні, яке Сам бездоганним зробив”. І знов: “Той, Хто створив Нескверну, від тої і Сам нескверно народився”. Говорить: “Створив Нескверну, бо ж не випадає чистому і нескверному Творцю створити собі оселю, якоюсь нечистотою і скверною занечищену”. Добре про нього передрік Давид-праотець: “Створив, як єдиноріг, Святиню свою на землі. Як же-бо єдиноріг [за правдомовців повіствуванням] ретельно обороняє свою оселю, ніякому не допускаючи нечистому звірові наблизитися, так і Син Божий своєю святинею на землі зробив Пречисту Діву Марію неприступну для нечистого звіра пекельного, який весь рід людський гріховним жалом кусає і оскверняє і отрутою смертоносною, що гріхом входить, наповнює. Не зранив смертоносною тою отрутою ту, що хотіла бути матір’ю життя, не зміг осквернити гріховною вадою скарби чистоти — нескверну отроковицю, про її чистоту і сам Дух Святий у Пісні Пісень дає свідчення такими словами: “Вся гарна, близька моя, і вади нема в тобі”. Коли говорить: “Вся гарна є”, — являє, що та його близька від зачаття аж до свого на Небеса з життєносною плоттю переселення до жодної скверни, до жодної гріховної вади не буде причетна. Не був би сказав “Уся гарна і непорочна”, якби була гріхом опанована. Ані не була б “близькою” названа, якби далеко з гріховного боку колись стояла від Бога. “Уся гарна”, бо вся чиста, вся близько Бога, бо вся непорочна, від безгрішного зачаття аж до безсмертного Успення. Безгрішним є її зачаття, бо то сталося за Богом, про що запевняє нас свята Церква нинішнім кондаком, який співає таке: “Празнує днесь вселенна зачаття Анни, що сталося від Бога”. Якщо за Богом, то воістину безгрішне, хіба-бо що може бути гріховним від Бога? Безгрішне, бо Богом очищене й освячене. Ще-бо пророк Єремія, раб цей, такої благодаті Господньої, в лоні матері своєї будучи, сподобився, щоб пізнатися йому від Бога й освятитися йому в пророки. “Перед тим, — каже, — як створив тебе в лоні, пізнав тебе, і перед тим як вийдеш з матері, освятив тебе і пророком в народи дав тебе”. Тим більше Пані і Володарка в утробі матері своєї святої Анни не зосталася без Господньої благодаті, але й особливої сподобилася, не лише в Зачатті, але й перед Зачаттям освятившись Богові, не в пророка, але в Матір перед віками вибрану і від пророків пророковану. Якщо ж перед зачаттям освятилася, то де в ній що порочне і нечисте знайдеш? Присноблаженна і Пренепорочна Мати Бога нашого. Ще Предтеча Христовий у лоні матері своєї Духа Святого сповнився. Пророкував про нього Ангел: “І Духа Святого сповниться ще з лона Матері своєї”. Тим паче сама Мати Христова в утробі святої Чини, Матері своєї, Духа Святого була сповнена. Ту-бо переднарік пророк гілкою, що з кореня Єссеєвого вийшла, на ній же Духу Божому спочивати [не на час лише прийти, але спочити, від часу зачаття аж до безкінечних віків]. Пояснює: “І спочив [каже] на ньому Дух Божий”. А де Дух Господній, там свобода. Каже апостол: бо вільна була Пречиста Діва в зачатті своєму від гріховної вади і ворожого рабства, стала Творцю своєму чистим, святим, без жодної скверни Небом.

Небо уречевлене прикрасив Творець сонцем, місяцем, зорями. Але і мисленне своє небо — Діву Пречисту — тої краси не позбавив, коли вбрав її в сонце, постелив місяць їй під ноги, увінчав зверху зорями і створив її як зорю ранкову, чисту, як місяць повний, гарну, і як сонце світле вибрану, як і мовиться про неї з подивом:

“Хто це така, що вона виглядає немов та досвітня зоря, гарна, як місяць, — вибрана, як сонце?” Як ранок у зачатті, ніч Старого закону закінчуючи, день же новий зачинаючи у благодаті, як місяць, у вихованні, що з дня у день вповні росте, і в Матері Богові готуючись, як сонце в зішесті на неї Духа Святого і сили Вишнього осінення. Як ранок, у домі батьків життя непорочне починаючи, як місяць, у домі Божому, ніби посеред зірок, посеред дівиць життям своїм сіяючи. Як сонце в домі Йосифа нетлінну і недосвідчену в шлюбі матір себе показала. Як ранок, що йде перед Сонцем-Христом і вводить Його у світ, тому ж і Церква такими її словами вітає: “Радуйся, зоре незаходима, що вводиш у світ велике Сонце”, і знову:” Ранок найясніший, радуйся єдине, що Сонце носиш, — Христа”. Як місяць повний в дні, всіма Божими благодатями переповнений, знайде-бо благодать у Бога, тому ж і морем благодаті Дамаскин її іменує: “Як сонце, вибрана, Христа в утробі своїй носячи, і Його божественним світлом осяваючи”, коли в ній, як у сонці, поклав оселю свою Син Божий. Сонцем, місяцем і зорями прикрасив духовно одушевлене своє Небо Творець, відкрито показуючи те, що його ж образом матеріяльне сонце, місяць і зорі, взявши начало своє не від якогось тління, але словом Господнім, з речей нетлінних, небесних, і нетлінні перебувають. Ось Пречиста Діва Зачаття своє має, як з небесних нетлінних речей, від батьків, небес достойних, праведних, святих, їм же небесну нетлінну оселю приготовано: і вже зістарілих, що в подружній чистоті непорочно прожили, тлінням нестримною пристрасністю тіла не опановані. Зачалася ж душею і тілом нетлінна, за Словом Отчим, що нетлінної Матері шукав, хотів і нетлінну Собі оселю створити. її ж основу влаштувавши, вісника небесного до батьків послав, щоб стало відомо, що та отроковиця, яка зачинається, з Неба від Бога дарується, хоч і на землі, тілом, зачаття має. Вишнього Премудрістю той храм створюється, хоч і нижнім законом природи основу взяла. Основа ж від речі непорочної, від насіння наперед очищеного, як свідчить святий Іван Дамаскин таке: “О блаженні чересла Йоакимові, із них же зовсім непорочне сім’я вилилося! О блаженна утроба Аннина, з ній же тайно воно проросло, від неї примножений і втілений був плід лона найсвятіший! О блаженне лоно, що родило живе Небо, Небес самих просторіше. Дивись, яке і від кого було зачаття Діви Богородиці! Таке чисте і нетлінне, як ранкової зорі сходження! Таке непорочне і святе, як місяця вночі просвітлювання! Таке чудесне і Божої сповнене благодаті, як сонячне сяйво! Від кого ж зачалося, від таких батьків, чиї блаженні чересла, і свята утроба, і сім’я непорочне — достойні були ангельського до себе послання і радісного про зачаття такої Доньки благовіщення. Про що святий Єронім повідає таке: “Якось затримався Иоаким з пастухами своїми в пустелі. В один із днів, коли сам був, з’явився перед ним ангел світлоносний. Його ж побачивши, Иоаким настрашився, ангел же утішив його, говорячи: “Не бійся, Йоакиме, не лякайся, бачачи мене, я-бо ангел Господній, від Нього до тебе посланий благовістити, що молитви твої почуті і милостиня твоя зійшла перед Лице Його. Бачу видимий сором твій і почув про непліддя твого ганьбу від неправедних, що принижували тебе. Бог-бо віддає за гріхи сподіяні, а не природи недоліки; коли ж чиюсь закриває утробу, чинить те, щоб знову її відкрити чудесно, і нехай буде відомо з цього, що не від пожадливости ані від похоті тілесної, але від Божого то сталося дару. Хіба Сара, перша роду вашого мати, не була неплідною аж до вісімдесяти літ життя свого? Проте в останніх старости своєї роках народила Ісаака, йому ж обіцяв Бог благословення всіх народів. Так і Анна, жінка твоя, народить тобі доньку, і наречеш ім’ям її Марія, та, як обіцяєте, буде освячена Богові і сповниться Духа Божого ще від лона матері своєї. Після того минуть літа, і та, що сама чудесно від неплідної матері народилася, народить невимовним чином, дівою бувши, Сина Бога Вишнього. На це все, що я сказав, нехай тобі знак буде: коли прийдеш до Воріт Золотих, що в Єрусалимі, зустрінеш Анну, дружину свою, яка, побачивши тебе, вельми утішиться”. Те сказавши, ангел відійшов від нього і явився Анні, дружині його, сказав їй: “Не бійся, Анно, і не думай, що обман бачиш, я-бо ангел, що приносить молитви і милостині ваші перед лице Боже. Нині ж посланий Благовісником до вас, що народите Доньку, їй же наречеться ім’я Марія, буде ж понад всіма жінками благословенна. Вона зразу від народження свого благодаті Божої сповниться, її ж, три роки вдома годувавши, віддасте на службу Божу, і не вийде вона з Церкви аж до повноліття. Стань-бо і йди в Єрусалим і там, на знак правдивости слів моїх, зустрінеш біля воріт, що називаються Золотими, мужа свого, за яким тужиш. І це знай: все, що я тобі розповів, збудеться у свій час”. Так-бо за велінням ангела обоє з місць своїх, де були, рушили і йшли до Єрусалиму. І коли прийшли на місце, про яке казав ангел, там зустрілися, навзаєм втішилися. І про обіцяний їм плід одне одному розповіли, належну дяку Господеві, що смиренних підносить, віддали. І, поклонившись Богові, повернулися в дім, чекаючи радісно сповнення обіту Божого”. Доти розповідь Єроніма. Від нього ж збагнімо достоїнство і святиню святих праведних богоотців Йоакима і Анни і чисте та святе від них Діви Богородиці зачаття, одушевлені же Христові палати і другого Неба непорочне і пресвітле споглядання. Ще ж згадаймо і святого Єпіфанія, єпископа Кіпрського, великого і достовірного учителя церковного, він про це говорить таке: “Батьками її були Йоаким і Анна, що в житті своєму Богові угодили і плід достойний принесли — Святу Діву Марію, Церкву і Матір Божу. Йоаким же, і Анна, і Марія — ці троє Пресвятій Тройці очевидно принесли жертву хвали. Йоаким-бо пояснюється — приготування Господнє, бо від нього приготувалася Церква Господня, тобто Діва. Анна ж знову тлумачиться як благодать, бо Йоаким і Анна благодаті сподобилися, що молитвами своїми такий народили плід — Святу Діву. Йоаким-бо молився на горі, Анна ж у саді своєму, і зачала Анна [від Йоакима] Небо і Престол Херувимський, породила святу отроковицю Марію” (Доти Єпіфаній). Ось чуємо учителя, який називає Небом і Престолом Херувимським зачату отроковицю, щоб посоромилися ті, що на одушевлене те Небо ваду накладають і Престол Херувимський ганьблять. На небесну подобу створена Христова палата — Пречиста Діва — сама перевищує небо: висотою, шириною і красою духовною. Бо висота її недосяжна для людських помислів, через що говориться до неї: “Воістину вища від всіх [небес і небесних мешканців], Діво чиста, бо понад серафими піднялася, народивши Христа”. Широчінь її невимовна: Того ж бо, Кого небеса не поміщають, помістила в утробі своїй, як же оспівує її Церква: “Лоно твоє просторіше небес зробилося”. Краса її неописанна, бо прибрана Божою славою, її ж щедро сповнилася, як каже про неї пророк: “І бачив її — це повний слави храм Господній”. Описуючи красу Града, що сходить з небес, Богослов говорить, що подібний на прибрану наречену: “Бачив, — каже, — Град святий, як невісту, прибрану для мужа свого”. Але красу Божого Града — Діви Пречистої від Бога з небес божественним даром, що ж благовіщенням ангеловим сходить, — якій найгарнішій уподобимо невісті? Хіба Юдиті, що прикрасила себе всіма красотами своїми, її ж красі Господь спричинився, щоб не марнотною красою всім очам явилася? Чи Естер24, про неї ж писання: “Була вродливою, призиваючи Всевидячого Бога і Спасителя, і маючи молодість краси своєї”? Чи иншій якійсь із вродливих? Але ті всі, як тінь проти сонця, як болото проти золота, проти прикрас Невісти неневісної, її ж вся краса не зовні, але всередині. Вся слава доньки царевої всередині [хоч і зовні прекрасна, за свідченням святого Єпіфанія, краси тілесної не була позбавлена] не тлінним-бо золотом ні речовим каменем не прикрашена: замість золота сіяє Духа Святого благодатями, ними ж, як рясними золотими зорями, вбрана і прикрашена. Замість же дорогоцінних каменів — Христа носить, каменем же є Христос. Через що найчесніша із каменів дорогоцінних вона, така, що все чесне недостойне її. Так прибрана Невіста неневісная Христові, Жениху і Сину своєму.

Так влаштувалося Небо одушевлене Творцю і Богу, так приготувалася світлоносна палата Цареві і Владиці. Іди-бо, о Премилостивий Господи, до неї і зійди, ущедри створіння Своє, що Твого спасенного чекає зішестя, бо Тобі з Отцем і Святим Духом честь, слава і поклоніння. Пречистій же твоїй Матері від всіх родів благословення і похвала належить навіки. Амінь.

Про це ж Зачаття, історії, дивись місяця вересня в 9-ий день в Житії святих преподобних богоотців Иоакима і Анни. Там просторіше про батьків, що зачали, і про зачатіє доньки написано. Якщо про тс хочеш, тут прочитай, пристосоване-бо до сьогоднішнього свята.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь на зачатие Пресвятой Богородицы, глас 4

Днесь безча́дия у́зы разреша́ются,/ Иоаки́ма бо и А́нну услы́шав Бог,/ па́че наде́жды, роди́ти тем я́ве обещава́ет Богоотрокови́цу,/ из Нея́же Сам роди́ся Неопи́санный, Челове́к быв,/ а́нгелом повеле́в вопи́ти Ей:// ра́дуйся, Благода́тная, Госпо́дь с Тобо́ю.

Кондак на зачатие Пресвятой Богородицы, глас 4

Пра́зднует днесь вселе́нная А́ннино зача́тие,/ бы́вшее от Бо́га:// и́бо та породи́ па́че сло́ва Сло́во ро́ждшую.

Тропaрь, глaсъ д7:

Днeсь безчaдіz ќзы разрэшaютсz, їwакjма бо и3 ѓнну ўслhшавъ бGъ, пaче надeжды роди1ти тBмъ ћвэ њбэщавaетъ бGоoтрокови1цу, и3з8 неsже сaмъ роди1сz неwпи1санный, человёкъ бhвъ, ѓгGлwмъ повелёвъ вопи1ти є4й: рaдуйсz, бlгодaтнаz, гDь съ тоб0ю.

Кондaкъ, глaсъ д7.
Под0бенъ: Kви1лсz є3си2 днeсь:

Прaзднуетъ днeсь вселeннаz ѓннино зачaтіе, бhвшее t бGа: и4бо тA породи2 пaче сл0ва сл0во р0ждшую.

Ще в розробці

Знайшли помилку