...
Преподобний Зосима (Верховський) Zosima Verhovskiy
Житія святих,  Жовтень

Преподобний Зосима (Верховський)

Місяця жовтня на 24-й день

Преподобний Зосима (в миру Верховський Захарія Васильович (Богданович)), народився 24 березня 1768 року в селі Буловиця Смоленського повіту в родині дворянина. Служив каптенармусом у лейб-гвардії Преображенському полку.

Глибоко вражений життям пустинників рославльських лісів, Захарія пішов у відставку і продав свій маєток. Усе своє подальше життя він пов’язав із пустинножительством і зі старчеством. Преподобний Василіск (Гаврилов) порадив Захарії почати чернечий шлях із гуртожиткового монастиря.

1789 року Захарія прийшов до Коневецької обителі, де став пекти просфори і прислуговувати в храмі. Незабаром його постригли в ченці з ім’ям Зосима. Старець Василіск, який здобув дар сердечної Ісусової молитви, передавав своєму учневі Зосимі аскетичний духовний досвід.

У 1802 році Зосима і преподобний Василіск у пошуках місця для пустельножительства оселилися поблизу річки Томь у місцевості Три Кур’ї, де перебували в безмовності протягом 20 років.

Спочатку Зосима піддавався бісівським нападкам, боровся з помислом залишити самітництво, але за кілька років перестав відчувати страх і дивився на бісів як на “набридливих мух”.

Близько 1820 року Зосима і преподобний Василіск стали опікуватися мирянами. Стараннями Зосими в селі Сидорівці виникла жіноча обитель, для якої він склав особливий статут за зразком гуртожиткових правил святителя Василія Великого. Однак через наклепи недоброзичливців старця Зосими його незабаром було звільнено від духовного піклування. Преподобний виїхав до Москви й оселився в Чудовому монастирі.

1826 року вірні духівникові сестри прибули до Москви й оселилися в будинку надвірної радниці М. С. Бахметєвої. Вона запропонувала старцю переселити сестер у її власний маєток за 60 верст від Москви. Тут Зосима влаштував жіночу обитель на честь Смоленської ікони Божої Матері “Одигітрія”.

Жага безмовності не покидала преподобного. За три версти від пустелі в лісі він збудував для себе келію, де проводив більшу частину часу. Там його відвідали два старця, які постригли його у велику схиму.

У жовтні 1833 року старець, передчуваючи швидку кончину, заповідав сестрам обителі жити в любові та смиренні. Преподобний Зосима відійшов до Господа 24 жовтня 1833 року.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Зосиме (Верховскому), глас 8

Любо́вию Христо́вою уязви́лся еси́, преподо́бне, вся́ кра́сная ми́ра отри́нув, по́двигом безмо́лвия подвиза́вся, доброде́тели Боже́ственныя стяжа́л еси́; прему́дрости Бо́жия прича́стниче, о́тче на́ш Зоси́мо, моли́ Христа́ Бо́га и Пречи́стую Де́ву Богоро́дицу спасти́ся душа́м на́шим.

Кондак преподобному Зосиме (Верховскому), глас 6

Избра́нниче Бо́жий и ста́рче прему́дрый, наста́вниче на́ш Зоси́мо, от ю́ности по́стническою стезе́ю ше́дый, во оде́жду кро́тости и терпе́ния обле́клся еси́, те́мже да́р Свята́го Ду́ха улучи́в, мно́гие ду́ши Христу́ уневе́стил еси́. Ны́не в со́нме преподо́бных на Небесе́х лику́еши, моля́ся непреста́нно о чту́щих святу́ю па́мять твою́.

 

Ще в розробці

Знайшли помилку