Преподобний Євфимій, архімандрит Суздальський, чудотворець

Місяця квітня на 1-й день.

Преподобний Євфимій Суздальський народився 1316 року в Нижньому Новгороді від благочестивих і доброчесних батьків. З великою старанністю і ретельністю, полишивши дитячі ігри, навчався він читати і розуміти Божественне Писання, благоговійно слухав Слово Боже. Отрок часто приходив до храму Божого і стояв там, усамітнюючись у затишному місці, щоб ніхто не відволікав від молитви, яку він приносив Богові в чистоті серця.

Йшли роки. Одного разу, почувши євангельські слова: “Коли хто хоче йти за Мною, нехай відкинеться від себе, і візьме хрест свій, і піде за Мною” (Лк. 9:23), – юнак вирішив цілковито присвятити своє життя служінню Богові. Недалеко від Нижнього Новгорода був Печорський монастир на честь Вознесіння Господнього, незадовго до того заснований святителем Діонісієм, пострижеником Києво-Печерського монастиря, другом преподобного Сергія Радонезького (згодом архієпископ Суздальський і митрополит Київський; † 15 жовтня 1384 року). У цю обитель і прийшов майбутній подвижник, щоб прийняти чернечий постриг від святого Діонісія. З великою ретельністю і любов’ю ю юнак виконував чернечі труди. Він виконував найтяжчі послухи, неухильно підкоряючись волі настоятеля. Чи носив воду, чи рубав дрова, чи виконував роботи на кухні або в полі, ніколи не забував, що служить Господу. Невтомний у тривалих денних працях, преподобний Євфимій майже не спав і проводив ночі в молитві. Він невпинно постився, ніколи не їв досита, пив тільки воду. І таке розчулення дарував йому Бог, що і хліба не міг він їсти без сліз. Бачачи труди і терпіння преподобного Євфимія, побратими воістину шанували його не людиною, а Ангелом Божим, що живе серед людей.

У 1352 році благочестивий князь Суздальський Борис Костянтинович побажав побудувати в Суздалі монастир і просив у святого Діонісія будівельника і настоятеля нової обителі. Вибір святого Діонісія припав на преподобного Євфимія. Дорогою до Суздаля, не доходячи 5 верст до Горохівця, у гарному місці на березі озера, розташованого в дрімучому лісі, поклав преподобний Євфимій, з благословення свого колишнього наставника, заснування гуртожиткової пустелі та храму в ім’я святителя Василія Великого. Пустинь ця аж до свого скасування в 1764 році була приписною до Спасо-Євфимієвого монастиря. У храмі цієї пустелі колись зберігався дорожній посох преподобного Євфимія. Отримавши благословення святителя Іоанна, преподобний Євфимій дав обітницю не залишати заснованої ним обителі. Взявши сокиру, обтесав він біля північної брами вівтаря біля святого жертовника три камені, щоб влаштувати собі труну. У труну цю і було згодом (через 52 роки) покладено після преставлення його святе тіло. Преподобний Євфимій був зведений у сан архімандрита святителем Іоанном.

Одного разу князь Суздальський Борис Костянтинович у престольне свято Преображення Господнього, коли святитель Іоанн звершував Божественну літургію, бачив у вівтарі Ангела Господнього, який співслужив Іоанну і Євфимію. Монастир швидко розростався. Скоро в ньому зібралося понад 300 ченців. З благословення святителя Іоанна преподобний Євфимій побудував в обителі храм в ім’я преподобного Іоанна Ліствичника, а потім до нього прибудували кам’яну трапезну, куди в зимовий час ченці могли збиратися для молитви і споживання їжі. На згадку про порятунок під час бурі на Волзі князя Суздальського Андрія Костянтиновича преподобним Євфимієм 1364 року було засновано в Суздалі, на лівому березі річки Кам’янки, Покровський жіночий монастир.

Преподобний Євфимій вирізнявся суворим подвижницьким життям. Як і преподобний Сергій Радонезький, він носив простий чернечий одяг. Суворим і нелицеприятним був він і до себе, і до інших. На згадку про труди преподобного Євфимія залишилися викопаний його руками колодязь, а також бджольник. Жебраки й убогі знаходили в обителі преподобного Євфимія їжу, хворі – мирний притулок і спокій; за боржників він часто виплачував борги; ті, кого несправедливо гнобили судом або знатними людьми, могли покладатися на його безкорисливе заступництво і захист.

Йдучи скорботним і вузьким рятівним шляхом, досяг блаженний Євфимій похилої старості. Коли він відчув завершення земного життя, то скликав монастирську братію і багато чого повідав їй на втіху. Він усім дав благословення, усіх пробачив і у всіх сам попросив прощення. 1 квітня 1404 року, причастившись Святих Тайн, преподобний Євфимій мирно відійшов до Господа у 88-річному віці. Після кончини преподобний Євфимій прославився у Господа багатьма чудесами і зціленнями. Келар обителі Кипріан порушив монастирський звичай, що забороняв братії їсти поза спільною трапезою. Преподобний Євфимій з’явився йому уві сні з жезлом і палаючою свічкою в руках. У жаху покаявся келар, але скоро забув свою обіцянку. Після вторинного відвідування святий Євфимій покарав його розслабленням усіх членів. Тільки біля гробниці преподобного отримав Кипріан зцілення, сповідавши перед усіма свій гріх. 4 липня 1507 року, коли копали рів для фундаменту нового соборного храму обителі, були знайдені нетлінними мощі святого Євфимія. Після освячення соборного храму 1511 року відновлений після пожежі колишній монастирський храм, теж Преображенський, збудований самим засновником обителі, був знову освячений в ім’я преподобного Євфимія. Всеросійське прославлення святого Євфимія відбулося на Московському Соборі 1549 року. 22 лютого 1657 року гробницю з його мощами було перенесено в соборний храм обителі. Житіє преподобного написано ченцем Григорієм.

Тропарі, кондаки, молитви та величання