...
Преподобний Варлаам, Важський, Шенкурський p1ec5lvd7i9p37ut1i1ela6q973
Житія святих,  Червень

Преподобний Варлаам, Важський, Шенкурський

Місяця червня на 19-й день

Преподобний Варлаам Важський, Шенкурський, у миру Василь Степанович Своеземцев, новгородський посадник – один із найбагатших людей Великого Новгорода. Стародавній оповідач пише про нього: “Посадник Василь у спадок (“з вітчизни”) володів Заволоччям; р. Вага з усіма її околицями була. Вага з усіма її околицями була в його володінні”. За іншими відомостями, дід Василя Степановича Василь Матвійович Своеземцев, новгородський посадник, за купчою фортецею 1315 р. придбав у чудських старшин землі Шенкурські до Ростовських кордонів. Василь Степанович перший завів на Вазі хліборобство; до того часу чудь харчувалася ловом звірів і риби. Він складав величезні кошти свої для користі дикої країни і особливо приділяв увагу на моральну освіту її жителів. Сам живучи в Новгороді, пише оповідач житія його, посилав він у Заволоччі управителів, а часом і сам бував на Вазі для особистих розпоряджень і нагляду за управлінням довірених. Він любив Вагу. За цією любов’ю побудував він у Заволоччі, на горі над р. Вагою, містечко і назвав його “Пінезьким містечком”, як поставлене над річкою Пінежкою. Тоді містечка отримували імена за річками та урочищами, зауважує давній оповідач. Пінежка впадає в р. Вагу в 16-ти верстах нижче Шенкурська. У Новгороді Василь, продовжує оповідач, начальствував чесно і ненавидів усе погане. Виконуючи заповідь Спасителя, він був годувальником сиріт, одягом для нагих, лікарем хворих, у будинку його знаходили собі спокій усі мандрівники. Особливо ж марнував він благотворіння свої на улюбленій Вазі. Він побудував тут багато храмів. Ним були побудовані храми Різдва Христового на Химаневі, храм Різдва Богородиці на Усть-Пуї, храм Різдва Предтечі на Лєді.

За особливим Божим навіюванням, 1444 року заснував Василь Степанович на Вазі чернечу обитель на честь євангеліста Іоанна. Обителі своїй він дав багато земель, затвердивши свої пожертвування грамотами. Так, відомі грамоти, якими 1452 року призначено було три села із землями на користь Богословської обителі, і в тих же грамотах бачимо ігумена обителі Серапіона.

З літописів бачимо, що на Вазі, за всієї любові своєї до людей, Василь Степанович змушений був братися за зброю для приборкання дикунів – вогулів і остяків, які нападали на його поселення. Не раз посадник Василь Степанович був послом від Новгорода до великих князів, і ім’я його трапляється у найважливіших для історії Новгорода документах 1446-1456 років.

Василь Степанович на власному досвіді переконався, що справи світу – тільки тривоги і суєта, і зовсім віддалився з галасливого Новгорода в улюблений Важський край. Приготувавши душу до подвигів самозречення справами благодійності та глибоко відчуваючи порожнечу мирського життя, Василь Степанович вступив у засновану ним Богословську обитель. Василь, пише древній оповідач, залишивши дружину і дітей, сам поселяється в обителі євангеліста і приймає чернецтво з ім’ям Варлаама. Чернече життя його було вельми суворим: смиренністю і послухом він ставив себе нижче за всіх, наче не був засновником обителі та власником багатих земель. Скільки знаменитий був за огорожею обителі, стільки в обителі в одязі ченця намагався бути відомим одними чернечими подвигами. Вірний Владиці своєму раб, він працював йому щодня з усією ретельністю, вправляючись у пості й молитвах. Досягнувши глибокої старості, він мирно помер 19 червня 1462 року. Напередодні преставлення він заповів годувати в монастирі бідних і роздавати хліб.

У 1552 році стався великий розлив річки Ваги. І в попередні роки під час весняного водопілля вода, що розливалася, підмивала частину гори, на якій знаходився монастирський цвинтар. Цього ж року, перед днем пам’яті блаженного Варлаама, коли в обитель зібралося безліч прочан, відірвалася частина гори з самої вершини, так що ледь уцілів храм. Тоді відкрилося багато гробів, зокрема гроб преподобного Варлаама. Мощі прп. Варлаама виявилися абсолютно цілі, навіть чернечий одяг його і труна не зотліли, тоді як в іншій труні сучасній побачили прах. Після знайдення мощі святого подвижника прославилися багатьма чудесами. Згодом святі мощі були покладені в Богословській церкві під спудом.

Святкування йому встановлено 1613 року. Відомості про життя преподобного Варлаама зберігалися в монастирі у вигляді окремих записів, на підставі яких чернець Антонієва Сійського монастиря Іона 1589 року написав його житіє. У 1630 році складено канон преподобному Варлааму.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Варлааму Пинежскому, Важскому, Шенкурскому, глас 3

И́же к доброде́телем прилежа́нием взыгра́ния пло́ти обузда́л еси́,/ благи́ми нра́вы ду́шу свою́ укра́сив,/ от земны́х Христу́ превозведе́ ум свой,/ тем от Него́ исцеле́нием струя́ незави́стна яви́ся,/ притека́ющим ве́рою к тебе́ и любе́зно зову́щим:/ Варлаа́ме, о́тче наш,/ моли́ Христа́ Бо́га,// да спасе́т ду́ши на́ша.

Кондак преподобному Варлааму Пинежскому, Важскому, Шенкурскому, глас 8

Я́ко звезда́ светоза́рная,/ от Вели́каго Новагра́да прише́д,/ в чужи́х, я́ко в за́падных стра́нах, за́йде,/ от восто́к чуде́с, я́ко со́лнце, возсия́,/ те́мже, и́же во тьме и се́ни сме́ртней, в неду́зех лежа́щии,/ свет исцеле́ния от тебе́ прие́млюще,/ с на́ми, ча́ды твои́ми, непреста́нно вопию́т ти:// ра́дуйся, Богому́дре Варлаа́ме, о́тче наш.

 

Ще в розробці

Знайшли помилку