Преподобний Савва Сторожевський (Звенигородський)

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 19-й день знайдення мощей / липня на 6-й день – Собор Радонезьких святих / серпня на 10-й день – друге знайдення мощей / 19-й день – Собор Московських святих (перехідне) / грудня на 3-й день

Преподобний Савва Сторожевський, Звенигородський чудотворець, дуже молодим прийшов до обителі преподобного Сергія Радонезького і прийняв від нього постриг в чернецтво. Він був одним з перших учнів і сподвижників преподобного Сергія.

Під керівництвом мудрого наставника преподобний Савва виховував у собі послух, смиренність, вміння уберігати помисли, стриманість і дівственність. Преподобний любив безмовність, тому уникав бесід з людьми. Він ніколи не був без діла; часто плакав про убогість своєї душі. Святий харчувався тільки рослинною їжею, носив грубий одяг, спав на підлозі. Подвижницьке життя преподобного Савви дарувало йому загальну любов; він став пресвітером і був призначений преподобним Сергієм духівником братії монастиря. Настанови преподобного Савви були настільки повчальні, що не лише ченці, а й миряни відкривали йому свої душі.

Із благословення преподобного Сергія святий Савва став ігуменом обителі Успіння Божої Матері. Її влаштував на річці Дубенці великий князь Московський благовірний Димитрій Донський на знак вдячності за перемогу над Мамаєм. У 1392 році, коли наступник преподобного Сергія, ігумен Никон, залишив управління монастирем і усамітнився у своїй келії, братія Троїцького монастиря ублагала преподобного Савву повернутися до їхньої обителі та прийняти ігуменський жезл. Упродовж шести років преподобний Савва, часто вдаючись до молитовної допомоги преподобного Сергія, був пастирем довіреного йому стада. За прикладом Сергія Радонезького, святий Савва у час свого ігуменства силою молитви вивів джерело води за північну стіну монастиря.

Князь Юрій Дмитрович Звенигородський, хрещений син преподобного Сергія, обрав святого Савву своїм духівником. На його прохання преподобний заснував біля Звенигорода нову обитель. Прагнучи до усамітнення, Савва Звенигородський звів на горі Стрижевській дерев’яний храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці та маленьку келію для себе. Чутки про чернечий подвиг преподобного привернули до цього місця нього багатьох мирян, що теж шукали самоти і безмовного життя.

У 1399 році преподобний Савва заснував на Сторожевскій горі монастир і з батьківською любов’ю приймав там усіх бажаючих, навчав їх послуху та смиренності. Незважаючи на похилий вік, святий багато потрудився під час влаштування обителі, своїми руками викопав колодязь, що й досі дає воду для братії. Подаючи приклад іншим ченцям, він першим починав роботу, застерігаючи усіх від лінощів та неробства. Преподобний викопав собі печеру за версту від монастиря, де довго та слізно молився до Господа.

За благочестиве побожне життя Господь прославив свого праведника і дарував йому дар прозорливості. Перед походом князя Звенигородського Юрія Дмитровича на війну святий старець, помолившись, благословив його і передбачив йому перемогу та благополучне повернення.
Помер святий у глибокій старості 3 грудня 1406 року. Вже у 1539 році його вшановували як чудотворця. У середині XVI ст. було складено опис чудес. Біля мощей преподобного зцілялися хворі, виганялися біси із одержимих. Кілька разів преподобний Савва Сторожевський являвся насельникам обителі, котрі молитовно зверталися до нього за допомогою.

Одного разу преподобний Савва явився уві сні ігуменові Сторожевської обителі Діонісію, який був іконописцем. Після цього видіння ним була написана перша ікона святого Савви.

Мощі Савви Сторожевського були знайдені 19 січня 1652 року у присутності перших осіб держави та величезної кількості людей з усіх куточків Русі; після 245-річного перебування в сирій землі вони залишилися нетлінними. Дубову гробницю з мощами було встановлено на правому боці церкви Різдва Богородиці.

І після знайдення святих нетлінних мощей преподобного Савви багато чудес відбувалося біля гробу його. Один дивовижний випадок явлення угодника Божого було засвідчено навіть іноземцем. Це сталося в 1812 році, коли полчища французького імператора Наполеона Бонапарта увійшли до Москви. У цей час принц Євгеній Богарне, віце-король італійський, з двадцятитисячним загоном підійшов від Москви до Звенигорода.

Він зайняв кімнати в Сторожевській обителі, а його солдати розбрелися монастирем і почали грабунок, не шкодуючи навіть храмів і святих ікон. Але сам преподобний своїм явленням настрашив зухвалих грабіжників. Одного вечора принц Євгеній, не роздягаючись, ліг і заснув, і ось, наяву чи уві сні — він сам не знав того — бачить, що в кімнату входить якийсь благовидний старець у чорному довгому чернечому одязі і підходить до нього так близько, що можна було при місячному світлі розглянути риси його обличчя і грізний погляд.

Слова старця вразили чужинця: «Звели війську своєму не грабувати монастир! Якщо ти вислухаєш моє прохання, то Бог помилує тебе і ти повернешся до своєї вітчизни цілим і неушкодженим».

Наляканий видінням, принц уранці віддав наказ, щоб загін його повернувся до Москви, а сам пішов у соборну церкву і біля гробу преподобного Савви побачив ікону того, хто являвся йому вночі. Дізнавшись, чий це образ, принц із благоговінням вклонився мощам преподобного і записав про цю подію в своїй книжці. Євгеній звелів замкнути соборний храм, запечатав його і приставив до дверей храму варту із 30-ти чоловік. Додамо, що як і пророкував преподобний Савва, усі головні воєначальники Наполеона скінчили війну неблагополучно, і тільки принц Євгеній залишився цілим та неушкодженим, не був навіть поранений.

І донині Бог береже обитель Сторожевську молитовним заступництвом первоначальника її, преподобного Савви.

Тропарі, кондаки, молитви та величання