...
Преподобний Олександр Куштський, ігумен p1ebc31q7og011ql1vqpak76gb3
Житія святих,  Червень

Преподобний Олександр Куштський, ігумен

Місяця червня на 9-й день

Преподобний Олександр, ігумен Куштський, Вологодський, народився близько 1371 року у Вологді, в миру носив ім’я Олексій. Він був пострижений у Спасо-Кам’яному монастирі ігуменом Діонісієм Святогорцем, який запровадив в обителі Афонський статут. Тут преподобний Олександр пройшов усі види послуху і суворого посту і був удостоєний сану ієромонаха. Постійно перебував він у праці та молитві. Братія дивилася на нього як на Ангела Божого, і це обтяжувало преподобного Олександра. Таємно вночі він залишив монастир і прийшов на річку Сянжему, де був густий ліс і озеро. Тут він поставив собі келію і проводив життя в молитві та крайній стриманості. Але мало-помалу до нього стали приходити люди. Преподобний Олександр пішов з цього місця на берег Кубенського озера, на гирло річки Кушти. Тут у цей час жив преподобний Євфимій († бл. 1465; пам’ять 11 квітня). Святий Олександр запропонував йому обмінятися келіями. Святий Євфимій погодився і при прощанні залишив на благословення преподобному Олександру свій хрест. Тиха пустинь дуже полюбилася преподобному Олександру. Підійшовши до озера, він занурив хрест у воду і молив Господа, щоб він зібрав тут ревнителів хресної дороги. Через деякий час до преподобного Олександра прийшов один старець, з яким він прожив 5 років. Коли прийшов третій брат, преподобний Олександр вирішив влаштувати храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Святий вирушив до Ростова до архієпископа Діонісія (1418-1425), свого колишнього ігумена, який благословив влаштування храму. Одного разу, коли за відсутності Заозерського князя Димитрія Васильовича на його отчину напали татари, п’ятеро з них прискакали в Куштську обитель. Преподобний Олександр спокійно зустрів їх і осінив хрестом. Татари впали, як мертві, і пролежали без свідомості кілька годин, поки преподобний Олександр не пробудив їх від заціпеніння Іменем Живоначальної Трійці.

Після смерті князя Димитрія його вдова, княгиня Марія, яка дуже шанувала преподобного Олександра, пожертвувала на поминання чоловіка село на користь обителі. Одного разу вона прийшла в обитель і увійшла до храму, де преподобний Олександр, з оголеними грудьми, які терзали комахи, читав Псалтир. Преподобний засмутився таким її відвідуванням і сказав: “Не слід тобі, княгиня, наглядати за нашою убогістю”. Княгиня смиренно просила вибачення. Преподобний благословив її, але сказав: “Годуй свої злидні в домі”. Повернувшись, княгиня занедужала і приїхала просити молитов про одужання. Але преподобний Олександр прозрів її кончину і сказав: “Нехай готується до того життя”. Через 20 днів княгиня Марія померла.

На монастирському гумні було зібрано пшеницю. Один селянин вирішив поцупити мішок, але ніяк не міг підняти його. Преподобний застав його і сказав: “Даремно ти, сину мій, піднімаєш не під силу”. Викритий злодій кинувся до ніг святого, просячи прощення, але преподобний Олександр велів йому ще додати пшениці і, зробивши настанову надалі не брати чужого, благословив узяти мішок і йти з Богом. Прощений селянин легко поніс благословенну ношу, дякуючи великодушному старцю.

Передчуваючи близькість смерті, преподобний Олександр сказав тим, хто перебував із ним: “Слабшаю я, – а ви терпіть на цьому місці, зберігайте смиренність і взаємну любов”. У недільний день він звершив Божественну літургію, причастився Святих Тайн. Потім зі сльозами на колінах помолився за себе і за свою обитель і на 68 році мирно віддав свій дух Господу 9 червня 1439 року.

За заповітом преподобного Олександра його тіло було покладено біля полуденного боку вівтаря. Рік потому над його труною виросло горобинове деревце. Одного разу на свято Успіння Пресвятої Богородиці селянський хлопчик відламав гілку від цього дерева, і раптово рука його розболілася. Батьки з молитвою привели сина на гріб преподобного, і він зцілився. Відтоді народ став брати з дерева ягоди на зцілення. Учні побудували над труною преподобного Олександра теплу церкву на честь святителя Миколая й освятили її в день пам’яті преподобного Олександра. Багато хворих, яких приводили до храму, бачили преподобного Олександра разом зі святителем Миколаєм, які молилися разом або кадили храм. Хворі отримували зцілення при гробі преподобного Олександра Куштського.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Александру, игумену Куштскому, глас 4

И́же плотски́м дебе́льством Бо́гови рабо́тати изво́ли,/ в пусты́ню всели́вся,/ в не́йже мно́гими по́ты и труды́/ безтеле́снаго равноа́нгельнаго пребыва́ния возмо́же дости́гнути,/ та́же от Бо́га узре́н быв,/ сподо́бися вели́ких чуде́с в жи́зни и по преставле́нии,/ на нечи́стыя ду́хи си́лу восприи́м,/ изго́ниши от приходя́щих к тебе́ с ве́рою,/ те́мже, о́тче Алекса́ндре,/ за вся ны моли́,// спасти́ся душа́м на́шим.

Кондак преподобному Александру, игумену Куштскому, глас 8

И́же земна́я оста́вль,/ в пусты́ню всели́вся,/ Христо́вым стопа́м после́довал еси́, те́пле,/ и Того́, сла́вне, на ра́му свое́ю честны́й крест взем,/ умертви́л еси́ пло́ти взыгра́ния/ труды́ по́стническими и жела́нием духо́вным, всеблаже́нне,/ те́мже зове́м ти:// ра́дуйся, Алекса́ндре, пусты́нный жи́телю.

Тропaрь, глaсъ д7:

И$же плотски1мъ дебельств0мъ бGови раб0тати и3зв0ли, въ пусты1ню всели1всz, въ нeйже мн0гими пHты и3 труды2 безтэлeснагw равноaгGльнагw пребывaніz возм0же дости1гнути, тaже t бGа ўзрёнъ бы1въ, спод0бисz вели1кихъ чудeсъ въ жи1зни и3 по преставлeніи, на нечи6стыz дyхи си1лу воспріи1мъ, и3зг0ниши t приходsщихъ къ тебЁ съ вёрою, тёмже, џтче ґлеxaндре, за вс‰ ны2 моли2, сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.

Кондaкъ, глaсъ и7:

И$же земн†z њстaвль, въ пусты1ню всели1всz, хrтHвымъ стопaмъ послёдовалъ є3си2, тeплэ, и3 тогw2, слaвне, на рaму своeю чcтны1й крeстъ взeмъ, ўмертви1лъ є3си2 пл0ти взыгр†ніz труды2 п0стническими и3 желaніемъ дух0внымъ, всебл7жeнне, тёмже зовeмъ ти2: рaдуйсz, ґлеxaндре, пусты1нный жи1телю.

Ще в розробці

Знайшли помилку