...
Житія святих,  Червень

Преподобний Мефодій, ігумен Пешноський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 4-й день / червня на 14-й день / липня на 6-й день — Собор Радонезьких святих / у неділю перед 26 серпня — Собор Московських святих (перехідне)

Преподобний Мефодій ще в молодих літах, серед перших, прийшов до преподобного Сергія і під керівництвом цього великого наставника чернечого життя провів кілька років. Про його батьків, час і місце народження нічого не відомо. Прагнучи жити в безмовності, він з благословення преподобного Сергія пішов шукати пустинне місце. І в глушині дубового лісу за річкою Яхромою, за двадцять п’ять верст від Дмитрова, на невеликому підвищенні серед болота поставив він собі келію для подвигів відлюдництва.

У суворому пості й постійних молитвах протікало життя преподобного, і його душа дедалі більше й більше зрікалася світу тлінного й земного, прагнучи до країн гірських, небесних. Але як полум’я багаття просвічується навіть і крізь лісову гущавину, так і подвижницьке життя святого Мефодія не сховали болота й ліси від ревнителів благочестя, які не забарилися зібратися, щоб під його керівництвом зробитися гідними майбутньої нагороди, обіцяної Господом усім вірним Його послідовникам. У цей час преподобний Сергій, відвідавши улюбленого учня, дав йому пораду побудувати обитель і храм на іншому, сухішому й просторішому місці та благословив те саме місце, де й було засновано обитель. Преподобний Мефодій, як слухняний син, виконав волю наставника. Він сам трудився під час побудови храму і келій, пішки («пеш») носячи дерева через річку, яку від того назвали Пешношею, а за обителлю залишилося назавжди ім’я Пешноської.

З 1391 року преподобний Мефодій став ігуменом свого монастиря. Ченці, які оселилися тут, вели працьовитий спосіб життя, самі собі добуваючи їжу і виконуючи всі потрібні для обителі роботи, так що ця обитель переважно була обителлю працьовитості. Тільки часті пости і молитви урізноманітнювали життя пешноських ченців. Сам ігумен подавав братії приклад у всьому і був поміж них першим за подвигами праці, молитви та посту і саме через це виховував багатьох благочестивих іноків. Але, суворий щодо себе, преподобний Мефодій був невимогливий і милостивий до братії, виявляючи поблажливість до їхніх немочей і застерігаючи від помилок у майбутньому.

Часом преподобний, як любитель безмовності, віддалявся за дві версти від обителі і тут усамітнено подвизався в молитві. Сюди ж приходив до нього для духовних бесід преподобний Сергій. Тому ця місцевість названа була «Бесіда».

Преподобний Мефодій був похований († 1392 р.) у заснованій ним обителі. У день преставлення його, як видно зі складеної на честь його служби, зібралося безліч народу — старців, сиріт і вдів — оплакувати кончину свого годувальника.

Згідно з рукописними святцями, «преподобний Мефодій, ігумен Пешноської обителі, учень святого Сергія чудотворця, преставися в літо 6900 (1392), місяця червня в 14 день». Преподобного Мефодія вшановували на Пешноші як святого від дня його кончини і пам’ять його святкували в обителі та в навколишніх селищах червня 14-го дня. За іншими джерелами, преподобний Мефодій помер місяця червня 4-го дня 1392 року, а пам’ять святкується в один день з пам’яттю святителя Мефодія, патріарха Константинопольського, 14/27 червня.

На Московському Соборі 1549 року преподобний Мефодій був причислений до лику святих.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Мефодию, игумену Пешношскому, глас 8

Боже́ственною любо́вию от ю́ности распала́емь,/ вся, я́же в ми́ре кра́сная, возненави́дев,/ Христа́ Еди́наго возлюби́л еси́,/ и, сего́ ра́ди в пусты́ню всели́вся,/ в ней оби́тель сотвори́л еси́,/ и, собра́в и́нок мно́жество,/ прия́л еси́ от Бо́га чуде́с дар, о́тче Мефо́дие,/ и был еси́ о Христе́ собесе́дник и спо́стник преподо́бному Се́ргию,/ с ни́мже у Христа́ Бо́га испроси́ правосла́вным Христиа́ном здра́вие, и спасе́ние,// и душа́м на́шим ве́лию ми́лость.

Кондак преподобному Мефодию, игумену Пешношскому, глас 4

Послуша́ния до́брый рачи́тель быв,/ безпло́тныя враги́ сле́зными моли́твами твои́ми кре́пко посрами́л еси́/ и яви́лся еси́ Пресвяты́я Тро́ицы жили́ще,/ Ю́же зря, блаже́нне, я́сно,/ Богому́дре Мефо́дие преподо́бне,/ чуде́с дар от Нея́ прия́л еси́./ Те́мже исцеля́еши с ве́рою приходя́щих неду́ги,/ утоля́еши ско́рби// и мо́лишися непреста́нно о всех нас.

Тропaрь, глaсъ н7:

Бжcтвенною люб0вію t ю4ности распалaемь, вс‰, ±же въ мjрэ кр†снаz, возненави1дэвъ, хрcтA є3ди1наго возлюби1лъ є3си2, и3, сегw2 рaди въ пусты1ню всели1всz, въ нeй nби1тель сотвори1лъ є3си2, и3, собрaвъ и4нwкъ мн0жество, пріsлъ є3си2 t бGа чудeсъ дaръ, џтче меf0діе, и3 бы1лъ є3си2 њ хрcтЁ собесёдникъ и3 сп0стникъ прпdбному сeргію, съ ни1мже ў хрcтA бGа и3спроси2 душaмъ нaшымъ вeлію млcть.

Кондaкъ, глaсъ д7:

Послушaніz д0брый рачи1тель бы1въ, безплHтныz враги2 слeзными мл7твами твои1ми крёпкw посрами1лъ є3си2 и3 я3ви1лсz є3си2 прест7ы1z трbцы жили1ще, ю4же зрS, бл7жeнне, ћснw, бGомyдре меf0діе прпdбне, чудeсъ дaръ t неS пріsлъ є3си2. тёмже и3сцэлsеши съ вёрою приходsщихъ недyги, ўтолsеши скHрби и3м0лишисz непрестaннw њ всёхъ нaсъ.

Ще в розробці