...
Житія святих,  Лютий

Преподобний Кирил Новоєзерський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 23-й день – Собор Костромських святих / лютого на 4-й день / липня на 1-й день – Собор Новгородських святих (перехідне) / листопада на 7-й день – знайдення мощей

Народився преподобний Кирил від благочестивих батьків у місті Галичі. Уже будучи отроком, він прагнув чернечого життя. Залишивши таємно рідну домівку, він вирушив до обителі преподобного Корнилія (у Вологодському Комельському лісі), про яку йому часто розповідали батьки. На шляху до цієї обителі Кирилу зустрівся якийсь старець, котрий, довідавшись про мету його подорожі, благословив його намір йти до св. Корнилія і потім став невидимим.

Преподобний Корнилій вельми прихильно прийняв Кирила і постриг його в ченці. Молодий чернець ревно став проходити чернече житіє.

Тим часом батьки Кирила вже втратили було всяку надію знайти його і навіть стали вважати його померлим, але ось вони від одного комельського ченця дізналися про місцеперебування свого сина. Тоді батько Кирила вирушив до обителі св. Корнилія, але тут у суворому піснику він не впізнав свого сина, а коли згодом упізнав у ньому Кирила, то й сам постригся в ченці під ім’ям Варсонофія. Мати Кирила перед смертю також прийняла чернечий чин.

Після смерті батька Кирил, роздавши жебракам маєток, що залишився після нього, вирушив на північ, у глушину лісів, щоб тут вести цілком усамітнене життя. Суворо протікало життя преподобного в цих пустелях, де їжею йому могли служити тільки трава та кора дерев. Звідси приходив він іноді на поклоніння святим місцям у новгородські та псковські межі. Оскільки тіло його стало поступово слабшати в подвигах, то він молив Господа, щоб Він вказав йому місце постійного перебування. Гаряча молитва подвижника була почута, і, підкоряючись небесній вказівці, св. Кирило вирушив до Білоозера. Тут з однієї гори він побачив Нове озеро і на ньому Червоний острів. Ангел, який з’явився подвижнику уві сні, дав йому вказівку, що тут Бог обирає йому місце перебування. Прокинувшись від сну, Кирил твердо вирішив заснувати на Червоному острові Божу обитель і з цією ціллю придбав незабаром від місцевих селян зазначений острів; потім спорудив тут келію і дві церкви. Тоді ж він був поставлений у сан священника.

Кирил ревно подвизався на новому місці в молитві і пості, зазнаючи багато скорботи від бісів і злих людей. Особливо ж докучали подвижнику місцеві рибалки. Турбували його обитель також і грабіжники, які у великій кількості бродили тоді лісами та дорогами Русі. Але і на цих відкинутих світу цього діяла моральна висота св. подвижника. Одного разу, коли вони припливли до Червоного острова, преподобний звернувся до них із грізним викриттям. Хижаки, залякані цим, благали святого пробачити їх. Іншим разом злодії зняли дзвін із церкви і хотіли вже переправитися на інший берег, але заблукали. Кирил, котрий зустрів їх, викрив їхню жадібність та вказав, що навіть і “зароблений шмат кращий за вкрадений коровай”, що “злодій не буває багатий, а буває горбатий”. Потім, нагодувавши їх, відпустив із миром. Це так подіяло на лиходіїв, що вони більше зовсім не порушували спокою нової обителі.

Життя св. Кирила в обителі було в усьому прикладом і зразком для інших братів. Він відмовляв собі у всіх благах життя, ходив босий, іноді навіть у найжорстокіші морози, сам рубав дрова та копав землю. За таке своє праведне життя Кирил був сподоблений від Бога особливої благодаті Святого Духа і дару зцілень. Одного разу учень преподобного Діонісій бачив, що з ним служить Літургію диякон, який потім раптом зник. Преподобний заборонив йому розповідати про це чудесне явище. Близько того ж часу за молитвами його зцілився від тяжкої хвороби один князь, який на знак подяки за це велів видавати для обителі преподобного щороку 40 мір жита, а також у достатній кількості олії та солі. Перед кончиною своєю преп. Кирил з великою прозорливістю передрік ті лиха, які належало випробувати Руській землі. “Будуть, – казав він, – на землі біди великі і заколот між людьми; але, – додав він, – царство наше буде втихомирене і влаштоване Богом”. Преставився св. подвижник у мирі 4 лютого 1532 року.

Незабаром після цього відкрилися знамення особливої близькості його до Господа. Так, коли один чернець, на ім’я Киріак, захворів, то преп. Кирил в сонному видінні з’явився йому і, осінивши його хресним знаменням, зцілив від хвороби. Потім він зцілив іншого ченця, на ім’я Макарій. Це зцілення особливо вражаюче і заслуговує на надзвичайну увагу всіх віруючих. Макарій був покараний Богом за свій норовливий поганий характер тим, що не міг ні їсти, ні спати. Коли його привели до гробу преподобного, то він у корчах упав на землю. Тоді ченці, що привели його, поклали його на сам гроб преподобного – і хворий негайно ж прокинувся цілком здоровим. Багато й інших зцілень сталося за молитвами до преп. Кирила, невпинного молитовника нашого перед Богом.

Мощі цього праведника були знайдені нетлінними під час закладання в його обителі нового храму, який за обітницею будував боярин Морозов, котрий отримав за молитвами до св. подвижника порятунок від багатьох бід.

 

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Кириллу Новоезерскому (Новгородскому) чудотворцу, глас 8

Бо́жиим Ду́хом подвиза́емь,/ слез твои́х ту́чами изсо́хшее напои́л еси́,/ и безпло́тное в пусты́ни житие́ показа́л еси́,/ и е́же из глубины́ се́рдца бо́дренными моли́твами и посто́м/ благодея́ния труды́ уплодоноси́л еси́,/ и вселе́нную всю просвети́л еси́ сия́нием чуде́с твои́х,/ о́тче наш Кири́лле.// Моли́ Христа́ Бо́га, спасти́ся душа́м на́шим.

Кондак преподобному Кириллу Новоезерскому (Новгородскому) чудотворцу, глас 8

Взбра́нному и кре́пкому адама́нту,/ прогони́телю бесо́в, но́вому чудотво́рцу/ победи́тельная, страсте́й злых свободи́вшеся,/ благода́рственная воспису́ем ти, о́тче наш Кири́лле./ Но я́ко име́я дерзнове́ние у Престо́ла Христо́ва,/ ве́рою чту́щих тя, град же и лю́ди, моли́твою твое́ю сохраня́й,// ты бо еси́ ста́ду твоему́ похвала́ и утвержде́ние.

Тропaрь, глaсъ }:

Б9іимъ д¦омъ подвизaемь, слeзъ твои1хъ тyчами и3зс0хшее напои1лъ є3си2, и3 безпл0тное въ пустhни житіE показaлъ є3си2, и3 є4же и3зъ глубины2 сeрдца б0дренными моли1твами и3 пост0мъ, благодэsніz труды2 ўплодоноси1лъ є3си2, и3 вселeнную всю2 просвэти1лъ є3си2 сіsніемъ чудeсъ твои1хъ, џ§е нaшъ кmрjлле, моли2 хrтA бGа, спасти1сz душaмъ нaшымъ.

Кондaкъ, глaсъ }:

Взбрaнному и3 крёпкому ґдамaнту, прогони1телю бэсHвъ, н0вому чудотв0рцу, побэди1тєльнаz, страстeй ѕлhхъ свободи1вшесz, благодaрствєннаz восписyемъ ти2, џ§е нaшъ кmрjлле. Но ћкw и3мёz дерзновeніе ў пrт0ла хrт0ва, вёрою чтyщихъ тS, грaдъ же и3 лю1ди моли1твою твоeю сохранsй: тh бо є3си2 стaду твоемY похвалA и3 ўтвержeніе.

Ще в розробці

Знайшли помилку