Преподобний Іона Яшезерський
Місяця серпня на 22-й день
Преподобний Іона був родом із селища Шокші, що знаходиться за 16 верст на північ від заснованої ним Яшезерської пустині. Місцевість, в якій стоїть Яшезерська обитель, є кам’янистою. Початок заснування обителі було покладено прп. Іоною наприкінці царювання Іоанна Васильовича Грозного (1533-1584). Тоді була влаштована в монастирі дерев’яна церква на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці з приділом свт. Миколи Чудотворця. Близько того часу до прп. Іоні зібралося вісім чоловік братії, щоб розділити його працю та подвиги.
Багато працював прп. Іона над облаштуванням обителі. Своїми руками викопав він канаву з Яшезера до сусіднього озера Сінного для більшої зручності риболовлі. За потребами обителі та задля її користі преподобний їздив верхи на коні глухими стежками околиць. Зберігаються і дотепер у монастирі дві дорожні верхові шкіряні суми прп. Іони. Сам подвижник виточував із дерева деякі судини, що вживаються під час богослужіння. Нагадуванням про такі праці його служить виточений ним з карельської берези ківш для вживання під теплоту, що також зберігається в обителі.
Слава, яку набув прп. Іона святістю життя та невсипущою опікою про влаштування обителі, привабила знатних покровителів та вкладників. У Яшезерську пустинь за життя преподобного давали різні предмети, найчастіше богослужбові книги: велика государиня інокиня Марфа Іоаннівна, цар Василь Іоаннович Шуйський (1606–1610), окрім книг, що наділив обитель ріллими, сіножатями, лісовими та риболовними угіддями.
Прп. Іона заслужив працями та подвигами любов та повагу від Соловецьких ігуменів Якова (1581–1597) та прп. Іринарха (1613-1626; пам’ять 17/30 липня), а також від митрополита Новгородського Ісидора (1603-1619), що багато також жертвували в бідну пустинну обитель. У 1628 р. в Яшезерському монастирі було вже два храми: додалася тепла церква з трапезною на честь Преображення Господнього.
Час смерті прп. Іони точно не відомо. Ймовірно, вона була наприкінці XVI або на початку XVII століття. Мощі святого спочивають під спудом у каплиці під монастирською дзвіницею.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь , глас 8:
Благове́щенския оби́тели устрои́телю усе́рдный,/ сло́вом и́стины ве́ру насади́вый,/ благове́стием же окре́стныя лю́ди, я́ко ни́ву, оби́льно ороси́вый/ и прозябе́ние ди́вное Бо́гу принесы́й,/ восхваля́ем тя любо́вию, преподо́бне о́тче Ио́но,/ и, соверша́юще па́мять твою́, уми́льно вопие́м:// моли́ся, во е́же спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 2
Подви́жника изря́дна и уго́дника Бо́жия преди́вна/ днесь Це́рковь Христо́ва па́мять че́стно пра́зднует/ и, досто́йно того́ ублажа́ющи, си́це вопие́т:/ ди́вный во святы́х Твои́х, Го́споди,// моли́твами преподо́бнаго Ио́ны поми́луй нас.
Молитва
О, преподо́бне и богоно́сне о́тче наш Ио́но! Ты, порабо́тати Го́сподеви жела́я, зде всели́лся еси́, и неле́ностно во труде́х, во бде́ниих, в моли́твах и посте́х подвиза́лся еси́, и был еси́ наста́вник мона́шествующим, всем же лю́дем учи́тель ре́вностный. Ны́не у́бо, по отше́ствии твое́м от земны́х, Небе́сному Царю́ предстоя́, моли́ бла́гость Его́, е́же уще́дрити ме́сто селе́ния на́шего, святы́й храм сей, иде́же ду́хом любве́ твоея́ неотсту́пно пребыва́еши, и всем лю́дем твои́м, с ве́рою к тебе́ припа́дающим, во блага́я проше́ния их испо́лнити. Испроси́ у Ми́лостиваго Го́спода на́шего, да низпосле́т нам оби́лие благ земны́х, па́че же я́же на по́льзу душ на́ших да да́рует нам, и сконча́ти житие́ сие́ привре́менное в покая́нии да сподо́бит, в день же су́дный десна́го предстоя́ния и наслажде́ния во Ца́рствии свое́м да удосто́ит во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Ще в розробці
Ще в розробці
