Преподобний Іоанн Рильський p1ar0ar8vc11cq56h2ln1evq121a7
Житія святих,  Серпень

Преподобний Іоанн Рильський

Місяця серпня на 18-й день

Преподобний Іоанн Рильський – великий духоносний подвижник Болгарської Православної Церкви та небесний покровитель болгарського народу, народився бл. 876 – 880 рр. у селі Скрино Средецької області (древній Средець – нині Софія). Рано залишившись сиротою, хлопчик пішов пастухом у чужі люди. Одного разу багач побив його за те, що загубилися корова з телям. Хлопчик довго плакав і молився, щоб Бог допоміг йому. Коли він знайшов корову з телям, то в річці Струмі сильно піднялася вода. Юний пастух помолився, поклав на воду свій верхній одяг, накреслив на ньому хрест, узяв на руки теля і пройшов із ним, як посуху, на інший берег річки, де вже була корова. Багач, який сховався в лісі, жахнувся, бачачи це диво, і, щедро нагородивши хлопчика, відпустив його зі свого будинку. Роздавши майно, хлопчик пішов із рідного села. Де і коли святий прийняв чернечий постриг, залишилося невідомим. Спочатку він подвизався на високій і голій горі, харчуючись лише дикими рослинами. Хатина його була з хмизу. Через недовгий час розбійники напали на нього вночі й побивши прогнали звідти. Тоді він знайшов глибоку печеру й оселився в ній. Там же незабаром оселився і його племінник святий Лука. Місце було настільки безлюдне, що преподобний Іоанн визнав спочатку появу Луки за бісівську кару, але дізнавшись, що юнак шукає душевного порятунку, з любов’ю прийняв його. Недовго їм довелося жити разом: брат преподобного Іоанна знайшов подвижників і силою забрав сина. Дорогою додому юнак помер від укусу змії. Розкаявшись, брат просив вибачення у преподобного. Пустельник часто ходив потім на могилу праведного юнака; там було його улюблене місце відпочинку. Дванадцять років провів преподобний у дикій печері, а потім перейшов у Рильську пустелю й оселився в дуплі дерева. Він багато постився, молився і постійно плакав; харчувався тільки травою. Бачачи таке терпіння, Бог виростив преподобному боби, якими він харчувався довгий час. Ці-то боби і зробили його подвиги відомими людям. Одного разу отара овець від раптового страху бігла гірськими стремнинами, поки не зупинилася біля місця, де жив преподобний. Пастухи, які слідували за отарою, з подивом побачили пустельника, який ласкаво пригощав їх: “Ви прийшли сюди голодні – рвіть собі боби мої та їжте”. Усі їли й наситилися. Один же набрав собі багато бобів і в запас. Дорогою додому він запропонував їх товаришам, але в украдених стручках не виявилося ні зернятка. Пастухи повернулися з каяттям, і старець пробачив, сказавши з посмішкою: “Бачите, діти, ці плоди призначені Богом для прожитку пустельного”. Відтоді стали приводити до преподобного хворих і одержимих нечистим духом, яких він зціляв молитвою. Уникаючи популярності, подвижник пішов з улюбленого дупла й оселився на високій і важкодоступній скелі, де 7 років провів просто неба. Чутка про великого пустельника дійшла до болгарського царя Петра (927-969), який бажав бачитися з ним, але преподобний Іоанн, написавши листа, відхилив побачення зі смирення. Пізніше пустельник прийняв під свою опіку ченців, які влаштували монастир із храмом у печері, де раніше жив преподобний Іоанн. Він мудро пас своє стадо і помер 18 серпня 946 року на 70-му році життя. За 5 років до смерті він написав своєю рукою “Заповіт до учнів”, одне з найкращих творінь староболгарської писемності. Святе життя подвижника і знамення милості Божої за його молитвами були найкращою проповіддю християнської віри в новохрещеній Болгарській землі. У тривожний час боротьби Болгарії з Візантією, за західноболгарського царя Самуїла (976-1014), преподобний Іоанн Рильський з’явився учням, наказуючи перенести його мощі до Середєдца (Софії), куди сховався патріарх Болгарський Даміан (927-972). Припускають, що перенесення мощей відбулося 980 р. Трохи пізніше праву руку преподобного Іоанна Рильського було перенесено на Русь (імовірно, у місто Рильськ, у якому було збудовано церкву в ім’я преподобного Іоанна Рильського з боковим вівтарем, присвяченим мученикам Флору і Лавру, у день пам’яті яких – 18 серпня – він помер). Ім’я преподобного Іоанна з глибокої давнини було відоме й улюблене руськими людьми. Саме в руських джерелах (Мінея на серпень ХII ст., Мазуринський літописець) збереглася дата кончини преподобного. 1183 року угорський король Белла II (1174-1196) під час походу на греків узяв разом з іншими коштовностями Середца ковчег із мощами преподобного Іоанна і переніс до м. Остергом. У 1187 році, прикрасивши ковчег, він відіслав святі мощі назад із великою честю. 19 жовтня 1238 року мощі преподобного Іоанна було урочисто перенесено в нову столицю – Тирново і покладено в храмі в ім’я святого. 1 липня 1469 р. святі мощі преподобного Іоанна Рильського були повернуті до Рильського монастиря, де вони спочивають донині, подаючи благодатну допомогу всім вірянам.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Иоанну Рыльскому, глас 1

Покая́ния основа́ние, прописа́ние умиле́ния,/ о́браз утеше́ния, духо́внаго соверше́ния,/ равноа́нгельное житие́ твое́ бысть, преподо́бне./ В моли́твах у́бо и поще́ниих, и в слеза́х пребыва́вый,/ о́тче Иоа́нне,// моли́ Христа́ Бо́га о душа́х на́ших.

Кондак преподобному Иоанну Рыльскому, глас 2

В моли́твах бо́дренно не усыпа́я/ и в пе́ниих непреста́нных А́нгелом подо́бяся,/ в гроб вшел еси́, тле́нную жизнь оста́вив,/ и к Небеси́ преше́л еси́/ на нетле́ние, Иоа́нне о́тче,/ от сме́рти бо к животу́ ве́чному// тя пресели́ Христо́с Бог, я́ко Своего́ уго́дника.

Тропaрь прпdбнагw, глaсъ №:

Покаsніz њсновaніе, прописaніе ўмилeніz, џбразъ ўтэшeніz, дух0внагw совершeніz равноaгGльное житіE твоE бhсть, прпdбне. въ мlтвахъ ќбw и3 въ пощeніихъ и3 въ слезaхъ пребывaвый, џтче їwaнне, моли2 хrтA бGа њ душaхъ нaшихъ.

Кондaкъ, глaсъ в7.
Под0бенъ: Въ мlтвахъ неусыпaющую:

Въ мlтвахъ б0дреннw не ўсыпaz и3 въ пёніихъ непрестaнныхъ ѓгGлwмъ под0бzсz, въ гр0бъ вшeлъ є3си2, тлённую жи1знь њстaвивъ, и3 къ нб7си2 прешeлъ є3си2 на нетлёніе, їwaнне џтче, t смeрти бо къ животY вёчному тS пресели2 хrт0съ бGъ, ћкw своего2 ўг0дника.

Ще в розробці

Знайшли помилку