Преподобний Іларіон Псковоєзерський, Гдовський.

Місяця березня на  28-й день. 

Преподобний Іларіон Псковоєзерський був учнем преподобного Євфросина Псковського, засновника Спасо-Єлеазарівського монастиря.

Преподобний Іларіон Гдовський був одним із молитвеників-пустельножителів. У XV-XVI століттях у різних куточках Псковського краю виникали скити пустельножителів, які в пошуках безмовності усамітнювалися від людей у глухій пустелі, серед лісу, боліт і мохів. Не дарма Псковську область, повну стародавніх скитів і монастирів, православні називають Палестиною.

Таке ж місце для молитви обрав преподобний: територію дрімучого Сорокового бору біля Чудського озера, на пустельному острові річки Желча (сьогодні Гдовський район). Пустельник харчувався травами і корінням, очищаючи розум духовним спогляданням і перебуваючи в невпинній боротьбі з невидимими духами.

У 1460 році він заснував на березі річки Желчі, недалеко від Гдова, Озерський Покровський монастир. Обитель перебувала на кордоні з Лівонським орденом, тому ченці постійно зазнавали нападів войовничого ордена. Незважаючи на важкі умови та брак коштів, преподобний Іларіон утвердив у монастирі високе благочестя. Водночас велися великі роботи зі зміцнення та благоустрою обителі.

За свого життя преподобний Іларіон ніс подвиг стовпництва – молився в дуплі дерева. До сих пір ця сосна зберігається в каплиці недалеко від самої Покровської церкви. Зберігся переказ, що він уже в земному житті мав благодать дізнаватися, хто з чим прийшов і хто якою пристрастю одержимий. Усе життя преподобного полягало в безперестанній праці, самонаполяганні до всього доброго, увазі до себе, пильнуванні, молитві, богодумстві, стриманості, лагідності, смиренності та цілковитій відданій любові до Бога.

Преставився преподобний Іларіон 28 березня 1476 року і був похований біля північних дверей іконостасу в храмі Покрови Пресвятої Богородиці заснованого ним монастиря. Згодом в обителі було побудовано храм на честь Різдва Христового, лівий боковий вівтар якого називали ім’ям засновника Гдовського монастиря. Указом Катерини II монастир було скасовано, Покровська церква стала парафіяльною. У ній зазвичай звершував літургію в день святкування пам’яті преподобного священномученик митрополит Петроградський і Гдовський Веніамін. Остання служба в храмі відбулася 1942 року.

У 1993 році з благословення архієпископа Псковського і Великолуцького Євсевія, а також за молитвами і з благословення старця отця Миколая (Гур’янова) настоятелем храму Покрови Пресвятої Богородиці став ієрей Євген Михайлов, який відновив богослужіння і відновив храм. Два дзвони Покровської церкви, відлиті на особисте замовлення Івана Грозного 1570 року, перебувають у Псковському музеї-заповіднику, а на дзвіниці церкви сьогодні розташовано п’ять нових дзвонів, відлитих на Уралі. Острівне село Озера, де стоїть церква Покрови Богородиці, в якій зберігаються святі мощі преподобного, є місцем паломництва православних.

Тропарі, кондаки, молитви та величання