Місяця жовтня на 26-й день

Преподобний Димитрій народився у селі Басарбові (долина річки Русенськи-Лом біля міста Русі). Збереглося кілька версій життєпису преподобного Димитрія:

За версією преподобного Паїсія Хіландарського, Димитрій був мирянином, оселився на березі річки, зробив виноградник, проводив життя на самоті. Після смерті його тіло було перенесено в Басарбово, де мощі стали шануватися як джерело чудотворінь.

Димитрій народився в бідній благочестивій родині, любив свійських тварин і йому доручили пасти худобу. Його любов до тварин доходила до того, що випадково розоривши пташине гніздо він наклав на себе на 3 роки покарання – ходив босим.

Димитрій був одружений, але шлюб був бездітним. Після смерті дружини він прийняв постриг у скельному Басарбівському монастирі. Уславився своїм аскетизмом. Перед смертю прийшов на берег Русенськи-Лом, де помер між великим камінням, що стало подобою гробниці. Під час підйому води у річці мощі Димитрія були змиті. За переказами, їх здобули після того, як святий з’явився уві сні одержимій дівчині і пообіцяв зцілення, якщо його мощі піднімуть з дна річки. Мощі витягли з води і поклали в сільській церкві, де вони стали шануватися віруючими.

Під час Російсько-турецької війни 1768-1774 років щоб врятувати від можливої наруги турками, мощі Димитрія планувалося вивести до Росії. Коли мощі привезли до Бухаресту, то купець Хаджі (Паломник) Димитрій та митрополит Унгро-Влахійський Григорій II звернулися до графа Петра Салтикова з проханням залишити мощі у місті. Прохання було задоволене і мощі Димитрія були покладені у кафедральному соборі де зберігаються досі.

27 жовтня 1955 року Димитрій Басарбовський був канонізований і став шануватися покровителем Бухареста. У 2005 році на прохання Болгарського патріарха Максима ікона з часткою мощей святого Димитрія була подана Румунським патріархом Феоктистом у дар Басарбівському монастирю.