Преподобний Анувій Єгипетський, пустинножитель

Місяця червня на 5-й день

Преподобний Анувій, пустельник Єгипетський, під час гонінь на християн у IV столітті мужньо зазнав катувань, але залишився живий і пішов у пустелю, де перебував до глибокої старості. Він заснував невеликий скит, у якому жив разом із шістьма ченцями, одним із яких був його брат Пимен (пам’ять преподобного Пимена Великого 27 серпня). Після того, як грабіжники розорили скит, вони ховалися в запустілому язичницькому капищі, давши слово впродовж тижня не говорити один з одним. Преподобний Анувій весь тиждень вранці кидав камінь в обличчя статуї язичницького бога, а ввечері говорив їй: “Згрішив, пробач”. Через тиждень братія запитали авву Анувія, що означають його дії, і старець пояснив, що, як статуя не гнівалася, коли він її бив, і не звеличувалася, коли він просив у неї прощення, так повинні жити й братія. За три дні до смерті преподобного Анувія відвідали пустельники Сур, Ісая і Павло, які просили старця, щоб він розповів їм про своє життя для повчання віруючих. Святий відповів: “Я не пам’ятаю, щоб я зробив що-небудь велике і славне”. Схиляючись до старанних прохань тих, хто запитував, він усе-таки з глибоким смиренням повідав їм, що після того, як під час гоніння сповідував перед мучителями Ім’я Христове, він ніколи не осквернив вуста несправедливим словом, бо, сповідувавши одного разу Правду, не хотів вимовити брехню. Серце його завжди було сповнене спрагою спілкування з Господом, і не раз він споглядав Ангелів і святих угодників Божих, що стоять перед Господом; бачив і сатану та його ангелів, відданих на вічний вогонь; показані були йому і праведні, які насолоджуються вічним блаженством. Наприкінці третього дня преподобний Анувій у духовній радості відійшов до Господа. Коли душа його підносилася на Небо, в повітрі чувся Ангельський спів.