Преподобний Анін Халкідонський, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця березня на 13-й день / березня на 18-й день

Преподобний Анін монах народився в Халкідоні в християнській родині. Після смерті батьків він у п’ятнадцятирічному віці пішов у монастир, де прийняв чернечий постриг. У пошуках повної безмовності він пішов углиб пустелі, де річка Євфрат відділяла Сирію від Персії. Там він зустрів старця Маїума й оселився разом із ним. Обидва подвижники проводили дуже суворе життя. У всю Святу Чотиридесятницю вони нічого не їли, насолоджуючись і радіючи через їжу духовну.

Святий Анін щодня здалеку носив питну воду. Одного разу він повернувся з повними глечиками раніше, ніж звичайно, бо Ангел наповнив посудини водою. Старець Маїум зрозумів, що його учень досяг високої духовної досконалості, і просив святого Аніна бути його наставником, але той за своїм смиренням відмовився. Згодом старець переселився до монастиря, а святий Анін залишився сам у пустелі.

Постійними подвигами святий переміг у собі пристрасті й удостоївся дару зцілень і прозорливості. Навіть дикі звірі скорялися і служили йому. Куди б не пішов святий, за ним слідували два леви, одному із яких він зцілив виразку на лапі. Чутка про святого поширилася всією округою, і до нього стали приходити хворі й одержимі злими духами, просячи зцілення. Навколо святого зібралося також кілька учнів. Одного разу, на сімнадцятому році його подвижництва, до святого прийшли кілька людей і просили чимось втамувати спрагу. Сподіваючись на силу Божу, преподобний послав одного із учнів до висохлого колодязя. Чудом Божим колодязь наповнився доверху, і цієї води вистачило на багато днів. Коли вода скінчилася, преподобний не наважився знову просити чуда Божого для себе, а став ночами сам носити воду із Євфрату. Єпископ Неокесарійський Патрикій неодноразово відвідував преподобного і висвятив його на пресвітера, хоча смиренний подвижник не наважувався прийняти священний сан. Дізнавшись, що святий сам здалеку носить воду, єпископ Патрикій двічі дарував йому віслюків, проте преподобний щоразу віддавав їх бідним і продовжував носити воду сам. Тоді єпископ звелів викопати велику криницю, яку час від часу наповнювали, приганяючи віслюків із міста.

Святий Анін прозрів про бажання одного ченця-стовпника, який трудився далеко від нього, зійти зі стовпа, щоб поскаржитися в суд на розбійника, котрий поранив його каменем. Святий Анін написав стовпнику листа, наставляючи його не робити задуманого. Лист преподобного було доставлено стовпнику прирученим левом і напоумив його.

Одна благочестива жінка, захворівши, вирушила до преподобного Аніна просити його молитов. На шляху її зустрів розбійник. Не знайшовши у жінки грошей, він вирішив вчинити насильство і став примушувати її до гріха. Жінка закликала на допомогу преподобного і вигукнула: “Святий Аніне, допоможи мені!” На розбійника раптово напав жах, і він відпустив жінку. Прийшовши до преподобного, жінка розповіла йому про все й отримала зцілення. Розбійник, який розкаявся, теж прийшов до преподобного, прийняв Хрещення і постригся в ченці. Спис, який він встромив у землю, маючи намір вчинити насильство, проріс у потужний дуб.

Глибоким старцем 110 років святий передбачив час своєї кончини та вказав братії свого наступника за ігуменством.

Перед смертю святий Анін розмовляв зі святими пророками Мойсеєм, Аароном і Ором, які з’явилися йому у видінні. Зі словами “Господи, прийми дух мій” святий відійшов до Господа.