Преподобномучениця Віра Морозова, послушниця

Місяця лютого на 13-й день

Преподобномучениця Віра народилася 1870 року в місті Торжку Тверської губернії в сім’ї кравця Семена Морозова. Коли їй виповнилося двадцять років, вона поступила послушницею в Страсний монастир у Москві, де подвизалася до його закриття на початку двадцятих років. Після того, як монастиря не стало, вона разом з іншими послушницями і черницями зняла кімнату в будинку на Тихвінській вулиці, де вони стали жити, намагаючись зберігати монастирський статут, а заробляли рукоділлям. Послушниця Віра працювала санітаркою в туберкульозному інституті.
28 жовтня 1937 року член комуністичної партії, інформатор і водночас черговий свідок, який мешкав у тому самому будинку, що й черниці, на прохання співробітників НКВС підписав документ із лжесвідченнями. Про послушницю Віру там було написано, ніби вона говорила: “У влади стало замішання, випустили конституцію, в якій говориться, що здійснення релігійних обрядів допускається вільно, а нам тепер насправді доводиться збиратися в підвалах, щоб ніхто не знав. Священників усіх пересаджали і скоро будуть заарештовувати вірян. Тому треба нам частіше збиратися і старанніше просити Бога, щоб Він скоріше більшовикам послав кінець”.
На підставі цього лжесвідчення начальник Свердловського районного відділення НКВС міста Москви Бєлишев 14 січня 1938 року випросив санкцію на арешт Віри Семенівни Морозової в заступника начальника НКВС у Московській області Якубовича і отримав її вже наступного дня. Послушницю Віру заарештували 16 січня і відразу ж допитали.
– Хто з черниць Страсного монастиря нині проживає в Москві? – запитав її слідчий.
– Хто нині проживає в Москві з черниць Страсного монастиря, я не знаю, – відповіла послушниця.
– Ви обвинувачуєтеся в антирадянській діяльності. Визнаєте себе в цьому винною?
– Я винною себе в антирадянській діяльності не визнаю.
– Слідство має дані, що ви серед оточуючих вели антирадянську агітацію. Визнаєте себе в цьому винною?
– Я ніколи і ніде антирадянської агітації не вела.
– Ви висловлювали вороже ставлення до керівництва партії та уряду. Ви підтверджуєте це?
– Ні, я ворожого ставлення до керівництва партії не висловлювала.
Оскільки послушниця Віра категорично відмовлялася визнавати себе винною, то як свідка притягнули рабкорку, яка в тридцять дев’ять років заслужила від радянської влади персональну пенсію і мешкала на Тихвінській вулиці в тому самому будинку, де мешкали монахині та послушниці. Вона показала, що “до Морозової ходило багато людей соціально чужих, а саме попи. Неодноразово збираючись разом, вели якісь розмови, для мене невідомі. Морозова неодноразово в моїй присутності заявляла, що до неї багато людей приїжджають із колгоспів, які всі незадоволені колективізацією. “Це й зрозуміло, зараз скрізь селяни голодують. Взагалі жити стало народу важко, у магазинах нічого немає, кругом стоїть дорожнеча. Але це все так і має бути за Божим Писанням. Бог нам послав таку владу за гріхи, вчинені народом”. Після арешту групи черниць, які проживали разом із нею, вона ходила і розпускала чутки, що ні за що заарештовують”.
21 січня слідство було закінчено. 21 лютого трійка НКВС засудила послушницю до розстрілу. Послушниця Віра Морозова була розстріляна 26 лютого 1938 року і похована в безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.