Преподобномучениця Анаствсія Бобкова, послушниця

Місяця березня на 23-й день.

Преподобномучениця Анастасія народилася 16 грудня 1890 року у селі Кузяєво Волоколамського повіту Московської губернії у ній селянина Степана Бобкова. У 1920 році батьки Анастасії померли, і вона надійшла до Свято-Троїцького Олександро-Невського монастиря, що знаходився поблизу села Акатове Клинського повіту Московської губернії. У монастирі Анастасія пробула до його закриття 1927 року, після чого переїхала до села Заніно Волоколамського району. Вона прислужувала при храмі в селі Шестаково, а також на запрошення віруючих ходила читати Псалтир за померлими.
1930 року влада намірилася закрити храм у селі Шестаково. З приводу закриття храму було зібрано парафіяльні збори, де було обговорено питання про незаконність закриття церкви. Під час зборів прийшли комсомольці, жінки стали енергійно їх виганяти, тож один із них упав. За «опір представникам влади» було заарештовано п’ятьох осіб, з них три монастирські послушниці, і серед них Анастасія. Вона була засуджена до трьох місяців ув’язнення до виправно-трудового табору. Повернувшись із ув’язнення, Анастасія оселилася у тому самому селі.

13 лютого 1938 року співробітники НКВС допитали голову Покровської сільради Шустову. Вона дала про послушницю Анастасії такі свідчення: «У грудні 1937 року я в селі Покровському Волоколамського району проводила агітаційну роботу з виборів до Верховної Ради СРСР у будинку громадянки Василини Будкіної. У цей час у дім прийшла Анастасія Бобкова і стала вести серед нас контрреволюційну та антирадянську агітацію, говорячи: “Радянська влада нізащо забирає попів, оскільки останні трудяться лише народу і за конституцією вони рівні. Де тут справедливість? У радянської влади вона лише на папері”. На поставлені їй питання щодо виборів до Верховної Ради вона мене вилаяла, заявивши: “Ви нічого не розумієте. Вас закружляла радянська власть”».
Того ж дня було допитано секретаря Шестаківської сільради, який показав, що Анастасія Бобкова має зв’язки з черницями, вони збираються разом, у них у будинку бувають невідомі люди, і «останні, на його думку, проводять контрреволюційну антирадянську діяльність».
2 березня 1938 року послушницю Анастасію заарештували і ув’язнили у Волоколамську. Відразу почалися допити, які тривали безперервно протягом трьох днів.
– Слідство має в своєму розпорядженні достатній матеріал, який викриває вас у контрреволюційній антирадянській діяльності. Дайте свідчення з цього питання.
– Контрреволюційну антирадянську діяльність я не вела.
– У грудні 1937 року у будинку Василиси Будкіної ви проводили контрреволюційну антирадянську діяльність?
– Справді, у будинку Будкіної я була. Це було на початку грудня 1937 року. Там же була голова Покровської сільради Шустова, яка принесла якісь листки щодо виборів до Верховної Ради. Шустова стала лаяти попів. Тоді мною на це їй було сказано: «Радянська влада нізащо садить попів, вони поганого нічого нікому не роблять; були попи – ми жили добре, а зараз, за радянської влади, ми живемо погано». Ці слова були сказані мною, і я підтверджую їх. Крім того, щодо виборів до Верховної Ради в будинку Будкіної я говорила: «Нам не потрібна радянська влада. Кому вона потрібна, той нехай голосує. Нам вибори не потрібні». Одночасно я їй заявила: “У нас є своя, Небесна влада”.
9 березня 1938 року трійка НКВС засудила Анастасію до розстрілу. Послушницю Анастасію Бобкову було розстріляно 5 квітня 1938 року і поховано у невідомій спільній могилі на полігоні Бутове під Москвою.