Преподобномучениця Анастасія Титова, послушниця

Місяця грудня на 4-й день

Преподобномучениця Анастасія народилася 8 жовтня 1873 року в селі Машутіне Олександрівського повіту Володимирської губернії у сім’ї селянина Петра Титова.
У 1895 році вона вступила до Спасо-Влахернського монастиря. У цій обителі, яка ще деякий час після революції проіснувала у вигляді сільськогосподарської артілі, Анастасія трудилася до 1927 року. Потім вона перебралася в будинок до рідного брата в село Машутіне і зайнялася шиттям ковдр та сільським господарством.
Церкви в селі не було, тож Анастасія ходила у свято у сусіднє село, де храм ще не був закритий. Під час богослужіння вона виконувала обов’язки псаломниці. На прохання вірян вона збирала гроші для сплати податку за церкву. Під час бесід із селянами вона закликала їх відвідувати церкву.
З початком нещадних гонінь на Російську Православну Церкву в серпні 1937 року влада прийняла рішення заарештувати Анастасію. 4 вересня було допитано голову Машутинського колгоспу. 12 вересня 1937 року було допитано ще трьох жителів села. Цього ж дня інокиню Анастасію заарештували і ув’язнили спочатку у в’язниці при Костянтинівському районному відділенні НКВС, а 16 вересня перевели до загірської в’язниці та допитали.
Слідчий, розпитавши про те, чим Анастасія займалася до і після революції, почав вимагати від неї зізнань у веденні антирадянської агітації. На це Анастасія відповіла:
– Винною себе у висловленні антирадянської агітації та поширенні різних провокаційних чуток про війну та швидке падіння радянської влади, а також наклеп проти вождя партії, не визнаю.
Наступного дня було складено обвинувальний висновок і справу передано на розгляд трійки НКВС, яка 10 жовтня 1937 року засудила Анастасію до восьми років ув’язнення до виправно-трудового табору. Етапом вона була відправлена до Івдельлагу Свердловської області. Але тут вона пробула недовго, 17 грудня 1937 року черниця Анастасія (Титова) померла і була похована в невідомій могилі на цвинтарі селища Сама Івдельського району Свердловської області.