Житія святих,  Липень

Преподобномученик Євфимій (Любовичев), ієромонах

Місяця липня на 6-й день

Преподобномученик Євфимій народився 1875 року в селі Буда Монастирська Калузької губернії в сім’ї заможного селянина Олексія Павловича Любовичева. Батько помер, коли хлопчикові виповнилося тринадцять років, і він почав жити в брата і жив тут доти, доки не настав час іти на військову службу. Відслуживши в армії, Євфимій 1902 року вступив до Оптинської пустині і 31 серпня 1910 року був зарахований послушником до числа братії. У нього було сильне бажання подвижницького життя, хотілося наслідувати стародавніх отців-пустельників, і він списався з поміщиком Кашкіним, ліс якого межував з володіннями Оптини, і випросив у нього дозволу оселитися у лісі, який належав йому. На знак подяки він обіцяв поміщику видовбати труну з цільної соснової колоди: сам уявляючи головним – християнський подвиг і пам’ять про смерть, він і про інших думав, що вони мислять так само. У цьому лісі, за три версти від Оптиної, Євфимій побудував собі келію і, не питаючи на те дозволу монастирського начальства, туди пішов.
Наступного дня після його відходу настоятель Оптиної пустелі архімандрит Ксенофонт розпорядився привезти його в монастир. Тут він постарався пояснити послушнику, спираючись на вчення святих отців, про небезпеку його становища, “про ворожі спокуси, що можуть бути в пустелі”. Архімандрит переконував його бути слухняним статуту монастиря. Він і старша братія переконували послушника Євфимія “залишитися в гуртожитку з братією, але він, відкидаючи все це, залишився при своєму переконанні”, подав прохання про виключення його з братства, і Калузька духовна консисторія ухвалила звільнити його з Оптиної Пустині. Через деякий час він знову був зарахований до складу братії і перебував келейником у ієросхимонаха Анатолія (Потапова), старця Оптинського.
У 1914 році, у зв’язку з початком Першої світової війни, його знову призвали в армію, він служив у лазареті й потрапив у полон. Після закінчення війни в 1918 році він повернувся в Оптину, але монастир незабаром був закритий і перетворений на музей, в якому він пропрацював до 1920 року, а потім оселився в місті Козельську, виконуючи різні роботи.
У червні 1930 року Євфимій вирушив до архієпископа Смоленського Серафима (Остроумова), і той висвятив його на ієромонаха до храму в місті Спас-Деменськ. Після висвячення владика звернувся до ієромонаха Євфимія з напутнім словом, у якому закликав його служити вірою і правдою Церкви і благословив сміливо проповідувати на захист віри Христової.
У Спас-Деменську отець Євфимій прослужив три місяці; в цей час звільнилося місце священика в селі Боброве, неподалік від його рідного села, і отець Євфимій переїхав туди. Але недовгим було його служіння. 16 березня 1931 року його заарештували, ув’язнили в брянській в’язниці і наступного дня допитали.
Слідчий запропонував йому розповісти про священика із сусіднього села Миколу Мансвєтова, який також був заарештований. Отець Євфимій сказав, що отець Миколай людина проста і до людей ставиться дуже добре, особливо до бідняків. Слідчий запитав ієромонаха, що він думає щодо колгоспів. “Я щодо колгоспів думаю, – відповів отець Євфимій, – що в колгосп іти не можу через слабкість здоров’я; колгоспи залежать від Божої волі, але в Священному Писанні я ніде не знаходив про колгоспи, а раз немає в Священному Писанні, то, значить, і колгоспам не існувати”.
30 березня слідчий знову допитав священика, цікавлячись, чи не агітував той серед селян проти колгоспів.
Отець Євфимій сказав:
– До мене на квартиру часто приходили жінки-біднячки і середнячки, я вів з ними бесіду, і вони мене запитували, чи йти в колгосп, чи ні. На їхні запитання я відповідав: ваша воля, хочете – ідіть, але в Писанні про колгоспи нічого не сказано, а раз це не сказано у Святому Письмі, значить це не від Бога, а від диявола… А що я відсидів у в’язниці тринадцять днів, я дуже задоволений, бо страждаю за віру, і в Писанні сказано – страждати за віру, – додав він.
– Чи визнаєте ви себе винним у пред’явленому вам обвинуваченні в груповій антирадянській діяльності, спрямованій до підриву і повалення радянської влади шляхом використання бідняків і середняків для антирадянської агітації?
– Винним я себе не визнаю, проти радянської влади я не агітував і заходам радянської влади не протидіяв. У своє виправдання показую: я служив вірою і правдою вірі Христовій і завжди говорив, що всі поневіряння відбуваються з волі Божої і ми повинні терпіти до смерті. Радянська влада в Росії – це випробування від Бога, і радянська влада в Росії – покарання від Бога народу російському, який забув віру Христову, забув Царя Небесного і Його помазаника на землі.
Влітку 1931 року в брянській в’язниці різко почастішали випадки захворювання на туберкульоз, захворів і отець Євфимій. 15 липня його помістили в тюремну лікарню у важкому стані. 19 липня 1931 року ієромонах Євфимій помер, пройшовши до кінця шлях сповідника Христового.

Знайшли помилку