Преподобномученик Віталій (Кокорєв)

Місяця вересня на 24-й день

Преподобномученик Віталій народився 10 серпня 1890 року у селі Дьяково Федосіївської волості Старицького повіту Тверської губернії у ній селянина Івана Кокорєва. Серед селян тоді зберігалося високе уявлення про служіння Богу; серед найвищих форм цього служіння вважалося чернецтво. І тому син селянина, закінчивши сільську школу, направив свій шлях до Валаамського монастиря, відомий на той час своїми схимниками та старцями. Тут юнак прожив півроку, а потім, устоявшись у своїй рішучості обрати чернечу дорогу, повернувся на батьківщину і вступив у 1912 році до послушників Нілової пустелі. Через деякий час він був прийнятий до братії і пострижений у чернецтво з ім’ям Віталій.
У Ніловій пустелі чернець Віталій трудився до її закриття в 1928 році. Ченці, незважаючи на закриття монастирів та їх руйнування, і поза їхніми стінами намагалися вести молитовний спосіб життя і жити за монастирським статутом. З цією метою вони організовували чернечі громади. В одній із таких громад, яка називалася «Божа справа», і продовжував працювати монах Віталій. Але влада не збиралася залишати і тіні християнства на російській землі, і через рік громаду було закрито, а ченців заарештовано за звинуваченням у несплаті податків. Монах Віталій був засуджений до п’яти років ув’язнення у виправно-трудовому таборі та засланий у місто Миколаївськ-на-Амурі на Далекий Схід.
У Тверську область та рідні місця він повернувся лише у 1935 році. Один із священиків, що його знали, порадив йому влаштуватися на вільне місце сторожа в храм села Хвошня Пінівського району і заодно нести в храмі при богослужіннях послух паламаря. Він так і зробив: влаштувався на роботу до храму сторожем, а жив у селі Пустошка, винаймаючи кімнату у селян.
У січні 1937 року начальник Пінівського районного відділення НКВС почав викликати на допити мешканців району, членів сільради, бригадира колгоспу та колгоспників, обираючи тих, хто був вороже налаштований до Церкви та бажав якнайшвидшого закриття храму.
Вони показали, що дяк хвошнянської церкви чернець Віталій ходить по домівках селян-одноосібників і в самий день Всесоюзного перепису, 1 січня 1937 року, він відвідував деяких селян; що віруючі, і зокрема чернець Віталій, збиралися разом і читали вголос Євангеліє, а також співали церковні співи, що відбувалося це в робочий час, і представник місцевої влади вимагав від них, щоб вони розійшлися.
«Свідки» — бригадир колгоспу та голова сільради — перерахували всіх селян-одноосібників, які ходили до храму, припускаючи, що НКВС їх заарештує, а храм закриє, і таким чином релігійне питання у селі буде вирішено.
У день свята Різдва Христового, 7 січня, начальник Пінівського відділення НКВС допитав ченця Віталія.
Були викликані й інші свідки, серед них староста храму, але звинувачень, виставлених слідчим, не підтвердили. 9 вересня слідство було закінчено, і 3 жовтня Трійка НКВС засудила ченця Віталія до розстрілу. Він був розстріляний 7 жовтня 1937 року.
Зарахований до святих Новомучеників і Сповідників Російських на Ювілейному Архієрейському Соборі Російської Православної Церкви в серпні 2000 року для загальноцерковного шанування.