Преподобномученик Василь (Цвєтков), архімандрит p1aupf9ffm1jid1dnt1ue1n91ijb3
Житія святих,  Жовтень

Преподобномученик Василь (Цвєтков), архімандрит

Місяця жовтня на 4-й день

Архімандрит Василь (в миру Гавриїл Георгійович Цвєтков) народився 21 березня 1867 року в селі Лісок повіту Рязанської губернії в сім’ї паламаря Єгора Тихоновича Цвєткова і його дружини Варвари Миколаївни.

З 1884 року він служив листоношею в Пронській конторі. Після закінчення духовного Училища вирішив присвятити себе повністю служінню Богу. У 1893 році він став послушником у Ніколо-Радовицькому монастирі Єгор’євського повіту Рязанської губернії.

28 квітня 1896 року майбутнього архімандрита Василя висвятили на ієродиякона.

14 травня 1899 року молодого подвижника ієродиякона Василя висвятили на ієромонаха, перемістили в Рязанський Троїцький монастир і затвердили на посаді ризничого. У 1902 році він став скарбником.

У 1906 році о. Василя перемістили до Пронської пустині, а 1907 року він знову повернувся до Троїцького монастиря, де став членом господарської ради монастиря. У 1910 році його було затверджено на посаді скарбника монастиря. У цей же час його нагородили наперсним хрестом, який видавали зі Святійшого Синоду, а 26 липня 1911 року його було призначено намісником монастиря. За указом Священного Синоду він став настоятелем Пронської Спаської пустелі, а 16 серпня був возведений у сан ігумена.

У 1912 призначений настоятелем Данковського Покровського монастиря, де служив до його закриття. Документи Державного архіву Рязанської області зберегли свідчення того, як це було.

У серпні 1918 року архімандрит Василій, настоятель Данківського Покровського монастиря, писав архієпископу Рязанському і Зарайському Іоанну (Смирнову): “У вівторок першого тижня Великого посту, під час богослужіння, з’явилися в монастир двоє уповноважених від ради селянських депутатів з телеграмою від Рязанського губернського контролера Назарова, в якій раді наказано здійснити опис всього монастирського майна і капіталів і взяти його під свій контроль, а потім помістити в монастир інвалідів і дітей-сиріт убитих і поранених воїнів. Депутати описали всі папери, приміщення з кількістю всіх кімнат-келій, домашній інвентар, худобу, екіпажі, збрую і весь продовольчий запас. У суботу 10 березня  відібрано в монастирі друкарську машину, власність настоятеля, і передано в землевпорядну управу…” Архімандрит Василій просив поради, як поводитися в разі закриття монастиря. Високопреосвященний Іоанн, архієпископ Рязанський і Зарайський, написав резолюцію: “Взяти до відома і підшити до справи про відібрання церковного майна”.

З 1919 до 1930 р. архімандрит Василій виконував пастирські обов’язки в Димитріївській церкві м. Данкова, а також у селах Жукові та Лип’ягах. 5 квітня 1930 р. його було призначено настоятелем Георгіївської церкви с. Старий Келець Скопинського району.

26 серпня 1937 року отець Василь був заарештований за те, що “за весь період революції вів непримиренну боротьбу проти Радянської влади і партії ВКП(б), спрямовуючи свою контрреволюційну діяльність на повалення існуючого ладу”. У цей час він служив у Георгіївській церкві села Ст. Кельци Скопинського району. Мешканці дуже любили його і стікалися до нього звідусіль, шануючи його духовну мудрість і старчество. Цей факт констатували навіть органи НКВС.

Поки справу його розглядали органи НКВС, отець Василь сидів у Скопинській в’язниці. 17 вересня 1937 року справу було передано на розгляд “трійки” при УНКВС СРСР у Московській області, яка постановою від 11 жовтня 1937 року засудила його до розстрілу. 17 жовтня вирок було приведено у виконання. Поховано архімандрита Василя поблизу сел. Бутове Ленінського району Московської області на обгородженій території колишнього полігону НКВС СРСР.

Знайшли помилку