Преподобномученик Парфеній Кизилтаський, ігумен p1ash9i2k0tjbapn13iog3if8g3
Житія святих,  Вересень

Преподобномученик Парфеній Кизилтаський, ігумен

Місяця вересня на 4-й день

Преподобномученик Парфеній народився 1815 року в Єлисаветграді. 23 грудня 1845 р. він прийняв чернечий постриг і 8 квітня 1846 р. був висвячений на ієромонаха. З липня 1848 р. отець Парфеній – благочинний Корсунського монастиря в Херсоні, пізніше – економ у Херсонському архієрейському домі. У 1852 р. на Тенгінському укріпленні Чорноморської берегової охорони отець Парфеній відзначився своїм інженерним талантом, запропонувавши найлегший спосіб підйому затонулих вантажів. Спеціальна комісія схвалила винахід, і було наказано влаштовувати подібні машини для портових потреб. За новий винахід з підйому затонулих кораблів отець Парфеній отримав подяку від контрадмірала Чорноморського флоту. Під час Кримської війни 1853-1856 рр. під час обстрілу Новоросійська ворожими суднами з 28 лютого до 4 березня 1855 р. отець Парфеній перед обличчям смертельної небезпеки невідлучно сповідував і причащав поранених воїнів, відспівував загиблих.

За особисту мужність і неабиякі винаходи ієромонах Парфеній був нагороджений 20 березня 1857 р. наперсним хрестом від Св. Синоду, а 7 квітня возведений у сан ігумена. Отець Парфеній мав також бронзовий хрест на згадку про Кримську війну, медаль і хрест, для тих, хто служив у Кавказькій армії.

20 серпня 1858 р. ігумен Парфеній був призначений настоятелем Кизилташської кіновії Таврійської єпархії. У VIII ст. тут розташовувалася літня резиденція святителя-сповідника Стефана, архієпископа Сурозького, але з часом це святе місце занепало. З притаманними йому енергією і талантом, з ревнощами про славу Божу отець Парфеній почав влаштовувати і перетворювати стародавню обитель. Усі сучасники відзначали його дивовижні й різноманітні здібності, організаторський і господарсько-адміністративний талант, невичерпну творчу енергію, завдяки якій йому вдалося зробити те, що за всю історію монастиря нікому більше не вдавалося. З абсолютної розрухи і злиднів, без сторонньої допомоги (і навіть співчуття), за фактичної неписьменності насельників кіновії він зміг домогтися результату, який змусив цінувати, поважати і любити ігумена в усій окрузі, прислухатися до його порад, шукати його товариства. Мужній і бадьорий, перебуваючи в постійній молитві, він не був пригнічений непривабливою обстановкою повної невпорядкованості, а панував над нею. Там, де передчасно гине або безвісно марніє посередня або слабохарактерна людина, ігумен Парфеній був переможцем і організатором.

Аскет і подвижник, він впливав на пасомих власним прикладом. З рішучою наполегливістю, не тільки в монастирі, а й в околиці, ігумен Парфеній піднімав до себе всіх, не погоджуючись із жодною аморальністю та ницою. Його, безкорисливого, по-батьківськи турботливого, любили всі. Духовний авторитет ігумена неухильно зростав і зміцнювався, стаючи духовно-моральним орієнтиром для оточуючих. Найменша подія в житті пасомих знаходила відгук у його пастирському серці, освячувалася його молитвою і зігрівалася любов’ю.

За висловом апостола, він був “усім усе”. З молитвою на устах ігумен працював від зорі до зорі, жменя ченців наслідувала його. Будучи безсрібником, він забороняв братії просити милостиню, і робітників наймати було ні на що. У Кизилташській кіновії до ігумена Парфенія була тільки печера з цілющим джерелом та дві-три плетені мазанки. Його працями було прокладено дороги, розбито сади і виноградники. З печерки в скелі виріс цілий скит із двома готелями і кам’яною церквою. Богомольці хлинули в Кизилташську кіновію.

Але були й скорботи. З 1863 р. почалися перші сутички з місцевими татарами, які стали фатальними і без докорів сумління вирубували ліс і випасали худобу на монастирській землі. Порозумітися з ними отцю Парфенію не вдалося ні на побутовому, ні на адміністративному рівні. Володіючи прямим і цілісним характером, ігумен говорив і діяв, спираючись тільки на християнську совість, не прикриту декором так званого і всіма шанованого здорового глузду. Не маючи сил розірвати кругову поруку і бюрократичний формалізм на місці, він звертався до начальника Таврійської губернії, але безуспішно. Не бачачи для себе перешкод, упевнившись у безкарності, татари продовжували свої набіги і грабежі. Одного разу вони жорстоко побили священика, який застав їх на черговій крадіжці.

Ігумен Парфеній не втрачав надії урезонити і втихомирити татар, які розгулялися. Але один злочин нерідко породжує і наступний. Не бажаючи більше терпіти свідка і викривача своїх злочинів, четверо татар, один з них був софта (вчений, який готується стати муллою), зважилися вбити ігумена. Влаштувавши засідку біля дороги, вони чекали на нього кілька днів. Злодіяння сталося, коли священик 4 вересня, напередодні віддання Успіння, повертався верхи із Судака в монастир, поспішаючи до служби. Трьома пострілами лиходії вбили отця Парфенія і, щоб приховати сліди злочину, спалили його, а коня, зарізавши, закопали в лісі. Розбиваючи кістки дрючками, татари палили тіло ігумена Парфенія з п’ятої вечора до другої години ночі. Злочин так і залишився б нерозкритим, якби не свідки, які випадково опинилися на місці злочину. Їх теж хотіли вбити, але вони були мусульманами, і лиходії не наважилися підняти руку на одновірців. Обвинувачені совістю і не бажаючи потрапити в число підозрюваних, очевидці розповіли про жорстокий злочин, на місці якого і було знайдено згарище з останками ігумена Парфенія. Мощі були дбайливо зібрані й урочисто поховані з благословення єпископа Таврійського Олексія собором духовенства недалеко від монастиря 2 грудня 1866 р.

Архієрейський собор Руської Православної Церкви в серпні 2000 р. зарахував ігумена Парфенія до лику святих і тим самим покликав його до нового служіння вже як небесну людину. Пам’ять преподобномученика святкується 4/17 вересня.

Преподобномученику Парфенію, моли Бога за нас!

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобномученику Парфению, игумену Кизилташскому, глас 4

Ве́ры правосла́вныя ревни́телю, мона́шествующих сла́во и похвало́, от ру́к ага́рян злочести́вых му́ченическую сме́рть прия́л еси́, преподобному́чениче Парфе́ние. Моли́ Христа́ Бо́га, страстоте́рпче преди́вный, дарова́ти на́м ми́р и ве́лию ми́лость.

Кондак преподобномученику Парфению, игумену Кизилташскому, глас 3

Избра́ тя́ от ми́ра Христо́с, да просла́виши и́мя Его́ пред челове́ки. За́поведи Госпо́дни исполня́я, Бо́гу и бли́жним до́бре послужи́л еси́. И́стинное послуша́ние о Христе́ яви́л еси́, сего́ ра́ди убие́ние претерпе́л еси́ от люде́й злочести́вых. Преподо́бне о́тче на́ш Парфе́ние, моли́ Христа́ Бо́га спасти́ся душа́м на́шим.

Молитва преподобномученику Парфению, игумену Кизилташскому

О, пресла́вный уго́дниче Бо́жий, преподобному́чениче Парфе́ние, услы́ши моле́ние на́с гре́шных, доброде́тельное житие́, труды́ и страда́ния твоя́ му́ченическия почита́ющих, и те́плым твои́м предста́тельством умоли́ Го́спода Бо́га, да огради́т Це́рковь Свою́ святу́ю от ересе́й и раско́лов, да пода́ст кре́пость и му́дрость ве́рным ча́дом ея́, да низпо́слет ми́р на гра́ды и ве́си на́ша и изба́вит на́с от наше́ствия ага́рянскаго, междоусо́бныя бра́ни и вся́ких раздо́ров и нестрое́ний. Ты́, устрои́тель до́брый Кизилташския кинови́и бы́в, пода́ждь и на́м до́брое устрое́ние, умудря́я на́с ходи́ти пред Бо́гом в благоче́стии и чистоте́, да сподо́бимся христиа́нския кончи́ны живота́ на́шего и жи́зни ве́чныя в Ца́рстве Го́спода на́шего Иису́са Христа́, Ему́же подоба́ет со Отце́м и Святы́м Ду́хом сла́ва, че́сть и поклоне́ние во ве́ки веко́в. Ами́нь.

 

Ще в розробці

Знайшли помилку