Преподобномученик Ієрофей (Глазков), ієромонах p1ar3299luptrhhjcagmsch3d3
Житія святих,  Серпень

Преподобномученик Ієрофей (Глазков), ієромонах

Місяця серпня на 22-й день

Посідаючи чільне місце серед чернечих обителей Вологодського краю, Свято-Троїцький Павло-Обнорський монастир і на початку XX століття продовжував привертати під свій покрив тих, хто шукає спасіння душі. У 1908 році за настоятельства ігумена Никона (Чулкова) число послушників поповнив Никандр Арсенійович Глазков.

Він народився 27 жовтня 1889 року в селі Панкратове Лежської волості Вологодського повіту і Вологодської ж губернії. Походив із селянської родини. Закінчивши курс земського початкового училища, у 19 років, він вирішив залишити мирське життя і піти в монастир. Обитель преподобного Павла привернула до себе серце юнака.

Тут він проходив свої перші послухи: хлібопека та паламаря. Мистецтво тривало близько одинадцяти років, після яких, 1919 року, тридцятирічного послушника Никандра постригли в мантію з ім’ям Ієрофей, що означає “освячений Богом”. Тепер його небесним покровителем став священномученик Ієрофей, єпископ Афінський.

Наступного 1920 року архієпископ Вологодський Олександр (Трапіцин) висвятив ченця Ієрофея на ієродиякона. Змінився і послух – з 1921 по 1924 роки Ієрофей був ризничим.

Рішення президії Грязовецького уїсполкому від 25-26 березня 1924 року про закриття монастирів для Павлової обителі було виконано 13 квітня 1924 року. Наступного дня, 14 квітня, всіх ченців зобов’язали виїхати і не наближатися до монастиря ближче, ніж на п’ять кілометрів.

“Але ось з’явилися недобрі люди, Зруйнували цей прекрасний квітник, Усе вирвано з корінням насильницьки, грубо, І ось, як сирітка, обитель стоїть”, – так описував момент закриття в одному зі своїх віршів молодий ієродиякон, який тяжко переживав цю трагедію.

Ченці були змушені шукати собі притулку. Ієрофея 1925 року прийняли в клір міста Любима Ярославської губернії. 25 травня цього ж року єпископ Любимський Сергій (Мельников) висвятив його на ієромонаха і призначив настоятелем Введенської цвинтарної церкви. Через три роки старанного служіння отець Ієрофей був нагороджений набедреником.

У 1930 році ієромонаху випало нове випробування – його заарештували й ув’язнили. За “антирадянську діяльність” влада засудила отця Ієрофея до п’яти років таборів.

Ієромонаха Ієрофея, який повернувся в березні 1935 року, митрополит Ярославський і Даниловський Павло (Борисовський) визначив на колишнє місце служіння – у Введенську церкву.

У 1936 році, 4 березня, отця Ієрофея нагородили золотим наперсним хрестом.

Істинний монах і пастир, Ієрофей у своїх проповідях відкрито викривав безбожну владу, пророчо пророкував її кінець і прийдешню війну, прославляв убієнних новомучеників, закликав вірян згуртуватися навколо Церкви.

Природно, влада не залишилася без відповіді, і 27 липня 1937 року відбувся новий арешт, потім – переправлення з Любима в Ярославську в’язницю, допити, вимоги свідчень про знайоме духовенство. Дати їх священноінок категорично відмовився. Менше ніж за місяць, 19 серпня його засудили до розстрілу. Вирок привели у виконання 4 вересня. Місце поховання залишилося невідомим.

26 квітня 1989 року ієромонаха Ієрофея (Глазкова) реабілітували, а на підставі досліджень комісії з канонізації святих Ярославської єпархії Освяченим Ювілейним Архієрейським Собором Руської Православної Церкви 2000 року його зарахували до лику святих преподобномучеників у великому сонмі новомучеників та сповідників Російських.

5 лютого 2002 року дослідники з Москви і Вологди знайшли в місті Любимі фотографію святого і з неї написали ікону, яку помістили для молитовного вклоніння в Успенському храмі Павло-Обнорського монастиря, а до святкування дня пам’яті (4 вересня н.ст.) того самого року написали службу.

Знайшли помилку