Житія святих,  Серпень

Преподобномученик Дометій Персіянин, Сирійський, ієродиякон

Місяця серпня на 7-й день

Преподобний Дометій жив у IV столітті, був родом перс. У молодих роках він був навернений до віри християнином Уаром. Покинувши Персію, він пішов у прикордонне місто Нізібію (в Месопотамії), де прийняв Хрещення в одному з монастирів і був пострижений у чернечий образ. Уникаючи заздрості насельників монастиря, преподобний Дометій пішов до монастиря святих Сергія і Вакха в місті Феодосіополі під керівництво архімандрита Нурвела, суворого аскета, про якого оповідається, що протягом 60 років він не їв вареної їжі, не лягав для сну, а відпочивав стоячи, спираючись на свій жезл.

У цьому монастирі преподобний Дометій був висвячений у сан диякона, але коли архімандрит Нурвел вирішив поставити його на пресвітера, святий, вважаючи себе негідним, усамітнився на пустельній горі в Сирії, в межах Кіра. Там він жив просто неба, терплячи довгий час спеку і холод, а згодом став жити в печері разом із двома учнями. Поступово чутка про нього поширилася серед навколишнього населення. До нього стали приходити за зціленнями і допомогою. Багатьох язичників Дометій привів до віри в Христа. Одного разу в місцевість, де подвизався святий Дометій з учнями, прибув, прямуючи в похід на персів, імператор Юліан Відступник (361-363). За його наказом воїни, знайшовши святого Дометія, який молився з учнями біля печери, закидали їх камінням († 363).

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобномученику Дометию Персиянину, глас 4

По́стнически предподвиза́вся на горе́,/ у́мная враго́в ополче́ния/ всеору́жием Креста́ погуби́л еси́, всеблаже́нне./ Па́ки же ко страда́льчеству му́жески обле́клся еси́,/ уби́в Копрони́ма мече́м ве́ры,/ и обои́х ра́ди венча́лся еси́ от Бо́га,// преподобному́чениче Домети́е приснопа́мятне.

Кондак преподобномученику Дометию Персиянину, глас 6

Я́ко преоби́дев тле́нная и до́лу влеку́щая мудрова́ния,/ преподобному́чениче Домети́е,/ вели́к наста́вник мона́хом показа́лся еси́,/ не устраши́вся я́рости царя́, не хотя́ща чти́ти Христа́, и́стиннаго Бо́га./ Сего́ ра́ди и сконча́лся еси́, воспева́я песнь:// Бог есть со мно́ю, и никто́же на мя.

Тропaрь, глaсъ д7:

П0стнически предподвизaвсz на горЁ, ќмнаz врагHвъ њполчє1ніz всеoрyжіемъ кrтA погуби1лъ є3си2, всебlжeнне. пaки же ко страдaльчеству мyжески њблeклсz є3си2, ўби1въ копрwнЂма мечeмъ вёры и3 nбои1хъ рaди вэнчaлсz є3си2 t бGа, преподобномч7ниче дометjе приснопaмzтне.

Кондaкъ, глaсъ ѕ7:

Ћкw преwби1дэвъ тлBннаz и3 д0лу влекyщаz мудров†ніz прпdбномч7ниче дометjе, вели1къ настaвникъ монaхwвъ показaлсz є3си2, не ўстраши1всz ћрости царS, не хотsща чти1ти хrтA и4стиннаго бGа. сегw2 рaди и3 скончaлсz є3си2, воспэвaz пёснь: бGъ є4сть со мн0ю, и3 никт0же на мS.

Ще в розробці

Знайшли помилку