Преподобний Ісаакій, ігумен Далматський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця березня на 22-й день / травня на 30-й день / серпня на 3-й день

Преподобний Ісаакій походив “зі сходу”, імовірно, із Сирії. Він подвизався в пустелі, поки не почув голос з небес, що наказав йому вирушити до Константинополя. Прибувши туди, святий застав столицю охопленою єрессю аріанства, прибічником якої був імператор Валент (364-378). Коли імператор збирався на війну з варварами, преподобний Ісаакій кілька разів підходив до нього з умовляннями, просячи відкрити церкви і припинити гоніння на православних. За це наближені імператора побили святого, а Валент наказав кинути його в смердюче болото, із якого живим не вибиралася жодна істота. Але два ангели чудесним чином позбавили святого Ісаакія від загибелі. Прийшовши до імператора востаннє, він передрік йому поразку у війні та загибель у вогні. Розгніваний імператор наказав кинути подвижника у темницю до свого повернення. За пророцтвом святого армія Валента була розбита варварами, а імператор, рятуючись втечею, згорів у дерев’яному коморі, підпаленому переслідувачами.

Про зустріч преподобного Ісаакія з Валентом і передбачення поразки та загибелі імператора повідомляють також церковні історики блаженний Феодорит Кірський, Созомен та деякі інші. У синаксарному житії преподобного Ісаакія у зв’язку з цими подіями наведена історія, яка не зустрічається в інших редакціях: святий дізнався про загибель імператора ще до того, як вісті дійшли до Константинополя, бо він чудесним чином відчув запах спаленого тіла, що доносився з місця битви. Ця історія була згодом переказана істориком Іоанном Зонарою.

Після смерті імператора Валента на престол вступив імператор Феодосій І Великий (379-395). Почувши пророцтво святого, імператор наказав відпустити його із в’язниці та з почестями прийняв у палаці. Після цього преподобний Ісаакій, згідно з житієм, брав участь у II Вселенському Соборі (381) (проте у списках учасників Собору він не відзначений). Потім святий хотів повернутися до пустелі, але благочестиві вельможі Сатурнин та Віктор просили його не покидати Константинополь і не залишати своїх духовних чад. Послухавши їхні умовляння, преподобний Ісаакій попросив побудувати йому келію. Кожен із вельмож збудував у своєму маєтку житло для нього, і святий вибрав скромну келію, споруджену Сатурнином. Вона знаходилася у передмісті Константинополя, за міськими мурами. До святого приходило багато людей із міста, він відвідував жителів на їхнє прохання, щоб помолитися з ними і благословити їхні будинки. Імператор Феодосій також неодноразово запрошував його до палацу. Преподобний Ісаакій завжди прагнув допомагати бідним, і якщо хтось, зустрівши його на дорозі, просив милостині, то він знімав з себе плащ і віддавав жебракові. Якщо він повертався з міста і ворота вже були зачинені, то після молитви та хресного знамення святого вони завжди чудесно відкривалися. Через деякий час навколо келії Ісаакія був заснований монастир, згодом названий Далматським, який вважався найдавнішим у Константинополі ; там святий прожив до кінця своїх днів.

Відчувши наближення смерті, преподобний Ісаакій скликав учнів, наставляв їх у правій вірі і вибрав серед них одного, на ім’я Далмат, якого призначив своїм наступником.

Після смерті святого імператор наказав звершити урочисте поховання з процесією до церкви святої Ірини (яка тоді була кафедральним собором Константинополя). Братія монастиря та учні святого випросили дозволу покласти останки Ісаакія в церкві святого Стефана, побудованій неподалік від Далматського монастиря. Святий Ісаакій був похований у вівтарі цього храму, праворуч від святого престолу.

Виходячи із тексту житія Ісаакія, роком його смерті слід вважати 383-й. Проте інші джерела такої дати не підтверджують. Згідно з житієм Далмата, Ісаакій жив ще за архієпископа Аттіка (406–425). Каллінік, автор житія прп. Іпатія Руфініанського, також повідомляє, що святий Ісаакій був живий ще 406 року, коли відвідував преподобного Іпатія у його монастирі. Водночас інша версія житія Далмата, видана М. Гедеоном, підтверджує 383-й як дату смерті святого, проте сам видавець критично ставиться до датування цього твору, вказуючи на різноманітні невідповідності, що зустрічаються в тексті .

Дослідники неодноразово торкалися цього питання, і, на загальну думку, 383 рік не можна вважати роком смерті преподобного. Нині загальновизнаним є датування його смерті періодом після 406 року. Деякі дослідники конкретніше визначають рік смерті святого Ісаакія. Так, А. Камерон відносить його смерть до 416-го на підставі даних про церкву первомученика Стефана, у якій було покладено мощі Ісаакія. Існує думка, що святий помер у 424 чи 425 році.