Місяця березня на 22-й день.

Преподобний Ісаакій походив зі сходу, ймовірно з Сирії. Він подвизався в пустелі, поки не почув голос з небес, що наказав йому вирушити до Константинополя. Прибувши туди, святий застав столицю охопленої єрессю аріанства, прибічником якої був імператор Валент (364-378). Коли імператор збирався війну з варварами, прп. Ісаак кілька разів підходив до нього з умовляннями, просячи відкрити церкви і припинити гоніння на православних. За це наближені імператора побили святого, а Валент наказав кинути його в смердюче болото, з якого живим не вибиралася жодна істота. Але 2 ангели чудовим чином позбавили прп. Ісаакія від загибелі. Прийшовши до імператора востаннє, він передбачив йому поразку у війні та загибель у вогні. Розгніваний імператор наказав кинути подвижника до в’язниці до свого повернення. За пророцтвом святого армія Валента була розбита варварами, а імператор, рятуючись втечею, згорів у дерев’яному коморі, підпаленому переслідувачами.

Про зустріч прп. Ісаакія з Валентом і передбачення поразки та загибелі імператора повідомляють також церковні історики блж. Феодорит Кірський, Созомен та деякі інші. У синаксарному Житії прп. Ісаакія у зв’язку з цими подіями наведена історія, що не зустрічається в інших редакціях: святий дізнався про загибель імператора ще до того, як вести дійшли до Константинополя, бо він чудесним чином відчув запах спаленого тіла, що доносився з місця битви. Ця історія була згодом переказана істориком Іоанном Зонарою .

Після смерті імператора Валента на престол зійшов імператор Феодосій І Великий (379-395). Почувши пророцтво святого, імператор наказав відпустити його з в’язниці і з почестями прийняв у палаці. Після цього прп. Ісаакій, згідно з Житієм, брав участь у II Вселенському Соборі (381) (проте у списках учасників Собору він не відзначений). Потім святий хотів повернутися в пустелю, але благочестиві вельможі Сатурнін та Віктор просили його не покидати Константинополь і не залишати своїх духовних чад. Послухавши їх умовляння, прп. Ісаак попросив побудувати йому келію. Кожен із вельмож збудував у своєму маєтку житло для нього, і святий вибрав скромну келію, споруджену Сатурніном. Вона знаходилася у передмісті Константинополя, за міськими мурами. До святого приходило багато людей із міста, він відвідував мешканців на їх прохання, щоб помолитися з ними і благословити їхні будинки. Імператор Феодосій також неодноразово запрошував його до палацу. Прп. Ісаак завжди прагнув допомагати бідним, і якщо хтось, зустрівши його на дорозі, просив милостині, то він знімав з себе плащ і віддавав жебраку. Якщо він повертався з міста і ворота вже були зачинені, то після молитви та хресного знамення святого вони завжди чудово відкривалися. Через деякий час навколо келії Ісаакія був заснований монастир, згодом названий Далматом монастир, який вважався найдавнішим у Константинополі ; там святий прожив до кінця своїх днів.

Відчувши наближення смерті прп. Ісаак скликав учнів, наставляв їх у правій вірі і вибрав серед них одного, на ім’я Далмат, якого призначив своїм наступником.

Після смерті святого імператор наказав здійснити урочисте поховання з процесією до церкви св. Ірини (яка тоді була кафедральним собором Константинополя). Братия монастиря та учні святого випросили дозволу покласти останки Ісакія в церкві св. Стефана, побудованої неподалік Далматського монастиря. Св. Ісаак був похований у вівтарі цього храму, праворуч від святого престолу.

Виходячи з тексту Житія Ісаакія, роком його смерті слід вважати 383 . Проте інші джерела такої дати не підтверджують. Згідно Житію Далмата, Ісаакій жив ще за архієпископа Аттіка (406–425). Каллінік, автор Житія прп. Іпатія Руфініанського також повідомляє, що св. Ісаакій був живий ще 406 р., коли відвідував прп. Іпатія у його монастирі. При цьому інша версія Житія Далмата, видана М. Гедеоном, підтверджує 383 як дату смерті святого, проте сам видавець критично ставиться до датування цього твору, вказуючи на різноманітні невідповідності, що зустрічаються в тексті .

Дослідники неодноразово торкалися цього питання, і, на загальну думку, 383 р. не можна вважати роком смерті преподобного. Нині загальновизнаною є датування його смерті періодом після 406 г. Деякі дослідники конкретніше визначають рік смерті св. Ісаакія. Так, А. Камерон відносить його смерть до 416 на підставі даних про церкву першочерг. Стефана, у якій було покладено мощі Ісаакія. Існує думка, що святий помер 424 чи 425 г.