...
Преподобна Єлена Дивєєвська (Мантурова) elena
Житія святих,  Травень

Преподобна Єлена Дивєєвська (Мантурова)

Місяця травня на 28-й день

Преподобна Єлена Дивєєвська, в миру Олена Василівна Мантурова, походила зі старовинного дворянського роду і жила зі своїм братом Михайлом Васильовичем у родовому селі Нуча Нижегородської губернії.

У 17 років дівчина, яка прагнула до світського життя, дивовижним чином була звернена до духовного життя. Їй привидівся страшний змій, який збирався поглинути її. Дівчина взмолилася: “Царице Небесна, спаси! Даю Тобі клятву – ніколи не виходити заміж і піти в монастир!” Змій тут же зник. Після цього випадку Олена Василівна змінилася, стала читати духовні книги, багато молитися. Вона жадала виконати свою обіцянку.

Незабаром Олена Василівна поїхала в Саров до отця Серафима просити його благословення на вступ до монастиря. Але тільки через три роки преподобний Серафим Саровський благословив Олену вступити в Дивєєвську Казанську громаду. “Не монастир шлях твій, – говорив батюшка, – ти заміж вийдеш, і наречений у тебе буде преблагочестивий…” Тільки потім Олена Василівна зрозуміла, про якого нареченого говорив батюшка Серафим: він мав на увазі Небесного Нареченого – Самого Господа Ісуса Христа.

Хоча Олена Василівна до кінця своїх днів жила в Казанській громаді, млиновим сестрам батюшка говорив про неї: “Пані ваша! Начальниця!” Але це так бентежило юну подвижницю, що вона повторювала: “Завжди і в усьому слухалася я вас, але в цьому не можу! Краще накажіть мені померти біля ніг ваших…”

Олена Василівна нарівні з іншими сестрами працювала на послухах і, крім того, як “словесна”, за висловом батюшки, виконувала багато важких доручень. Незвичайно добра від природи, вона багато допомагала сестрам потай. За заповіддю, даною їй батюшкою, вона більше мовчала і постійно молилася. З часу освячення храмів, прибудованих до Казанської церкви (Різдва Христового і Різдва Богородиці), батюшка Серафим призначив Олену Василівну церковницею і ризничою. Для цього вона була пострижена в рясофор.

Одного разу її брат Михайло, також вірний учень преподобного, тяжко захворів, і старець сказав черниці Олені: “Померти треба йому, матінко, а він мені ще потрібен для обителі-то нашої. Так ось і послух тобі: помри ти за Михайла-то Васильовича!” – “Благословіть, батюшка”, – смиренно відповіла вона. Після цього батюшка Серафим довго розмовляв із нею. “Батюшка, я боюся смерті”, – зізналася Олена Василівна. “Що нам із тобою боятися смерті, радість моя! Для нас із тобою буде лише вічна радість”. Тільки-но вона ступила за поріг батюшкиної келії, одразу ж і впала… Батюшка привів її до тями, але, повернувшись додому, вона злягла в ліжко зі словами: “Тепер я вже більше не встану!”

Олена Василівна прожила в обителі до 27 років. Перед смертю вона сподобилася багатьох чудесних видінь. Цариця Небесна показала їй обителі Небесного Дивєєва. Через кілька днів хвороби 28 травня 1832 року напередодні дня Святої Трійці вона тихо померла, передбачаючи це духом, святий старець посилав усіх у Дівєєво: “Швидше, швидше ідіть до обителі, там велика пані наша відійшла до Господа!” Олену Василівну поховали поруч із першопочатківцем матінкою Олександрою. Не раз на цьому місці хотіли ховати мирських людей, але могила завжди заливалася водою. Коли ж ховали черницю Олену, це місце залишалося сухим, а на сороковий день після її смерті отець Серафим передбачив, що “згодом її мощі будуть спочивати відкрито в обителі”.

На могилі Олени Василівни не раз творилися чудеса і зцілення. В обителі до її закриття 1927 року зберігалися церковні книги, де ці випадки були детально описані, але до нас вони не дійшли.

26 вересня 2000 року було знайдено нетлінні мощі преподобної Єлени Дивєєвської, які разом із мощами схимонахині Олександри (Мельгунової) та схимонахині Марфи (Мелюкової), згідно з пророцтвом отця Серафима, були урочисто поміщені в храм Різдва Богородиці. 22 грудня 2000 року відбулося її прославлення як місцевошанованої святої Нижегородської єпархії.

Православні віряни згадують новоявлену святу Землі Руської 28 травня (10 червня) і 8 (21) липня – у день святкування Собору святих дружин Дивєєвських.

За молитвами преподобної Олени Дівєєвської відбуваються чудеса зцілення від хвороб ніг, суглобів, зубного і головного болю, душевних розладів та інших захворювань.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобной Елене Дивеевской, глас 5

Ди́вно бы́сть ко Го́споду призва́ние твое́, сла́вно бы́сть и равноа́нгельное житие́, кро́тко бы́сть твое́ крестоноше́ние, чу́дно бы́сть смиренному́дрие твое́. Послу́шлива была́ еси́ да́же до ча́ши сме́ртныя и из Диве́евской оби́тели в Небе́сную взошла́ еси́. Ра́дуйся, Еле́но преподо́бная, и не оста́ви ны предста́тельством твои́м.

Кондак преподобной Елене Дивеевской, глас 4

Ми́ра суету́ оста́вивши, блаже́нная Еле́но, в Диве́евскую оби́тель всели́лася еси́, и от избра́нника Влады́чицы Пречи́стыя услы́шала еси́: вску́ю сме́рти убоя́лася еси́? По́двигом до́брым подвиза́лася еси́, тече́ние сконча́ла, ве́ру соблюла́ еси́. Про́чее у́бо соблюда́ется вене́ц пра́вды ти, его́же возда́ст ти Госпо́дь в день он, я́ко всем возлюби́вшим явле́ние Его́. Потщи́ся же ско́ро приити́ к Пра́ведному Судии́.

 

Ще в розробці

Знайшли помилку