...
Преподобна Досифея затворниця, Київська p1cgeash9514b11l73sbl14lc1u1g6
Житія святих,  Вересень

Преподобна Досифея затворниця, Київська

Місяця вересня на 25-й день

1721 року в родині рязанських дворян Тяпкіних народилась дочка, яку охрестили Дариною. Коли дівчинці виповнилось два роки, вона разом з батьками побувала у Вознесенському монастирі в Москві, де несла монаший подвиг її бабуся стариця Порфирія. Коли бабуся познайомилась із своєю маленькою онукою, то прикипіла до неї всім серцем і всією душею та вмовила батьків залишити дівчинку в монастирі під її опікою. З раннього дитинства дівчинка навчалася смирення і порядку. У дев’ятирічному віці батьки забрали її з обителі, та виявилося, що за ці роки Дарина стала справжньою монахинею, вона ніяк не могла сприйняти домашньої розкоші, легковажності й суєти. Але рідні її не розуміли і навіть насміхались, та юна подвижниця уваги на це не звертала, тільки молилась ночами Богу і чекала зручного моменту, щоб  назавжди покинути батьківську оселю.

…Ось ліс закінчився – далі широка дорога. Залишилось тільки вибрати місце для чернечого подвигу – Дарина іде у Вознесенський монастир. Але прийшовши туди, вона зрозуміла, що це не те місце, де їй можна подвизатись у пості й молитві, – рідні будуть шукати в першу чергу тут. Недовго думаючи, Дарина підстригла коротко волосся, купила на базарі чоловічу одежу і прийшла в Троїце-Сергієву Лавру, представившись селянином Досифеєм. Настоятель прийняв юнака в обитель послушником.

За промислом Божим молодий селянин у Сергієвій лаврі пробув три роки. Покинути стіни обителі змусили Досифея невпинні пошуки батьками зниклої доньки. Довго мандрувала Дарина і нарешті досягла своєї мети, увійшовши у ворота Києво-Печерської лаври. Сміливо звернувшись до настоятеля лаври архімандрита Іларіона (Негребецького), вона під виглядом юнака просила прийняти його. Там наважується стати послідовником преподобного Антонія Печерського. Оселившись за Києвом, на Китай-горі, багато років прожила в печері, проводячи життя в суворому пості, мовчанні й безперервній молитві. Хліб і воду затворнику приносив старець Китаєвої пустині. Коли наставав Великий піст, Досифей закривався в печері наглухо і виходив тільки вночі, щоб набрати моху і корінців, якими харчувався тоді.

Але немає нічого тайного, що б не стало явним. Як не ховався названий юнак від людської слави, як не закривався у своїй печері – слава про подвижника розійшлась далеко за околицями Києва. Дуже багато народу почало стікатись на Китай-гору до старця, але Досифей ніколи не виходив з печери. Благословення і врозумлення люди могли отримати від нього через маленьке віконце біля входу. І от знову ж, за промислом Божим, через двадцять років після того як Досифей пішов у затвор, біля віконечка побачив свою рідну сестру. Вона прийшла до старця і почала розповідати про сімейні нещастя, про зниклу сестру, про самотність і відчай. Подвижник, не показуючи обличчя, заспокоїв її і сказав, що вона, навпаки, повинна радіти за зниклу безвісти, бо та пішла заради Господа.

За деякий час Досифей переселився в Лавру. Проживши  чотири роки в Дальніх печерах, був змушений повернутись у Китаєву пустинь через безперервний потік людей до нього, який не давав можливості усамітнення.

Передчуваючи свій відхід до Господа, старець вийшов із затвору, обійшов усі китаєвські келії, просячи прощення в монахів, і знову замкнувся у своїй печерці. На ранок 25 вересня (ст. ст.) 1776 р. послушник не зміг достукатись до старця, зібрав братію. А коли відчинили двері, то зрозуміли, що душа його відлетіла до Господа. У руках подвижника був сувій з написом: «Тіло моє вже приготоване до переходу у життя вічне; молю вас, браття, не торкаючись поховайте його за загальним уставом».

І тільки після смерті Досифея, за велінням Божим, його сестра другий раз приїхала в Київ, і довідавшись, що вже немає старця в живих, почала цікавитись його життям. Уважно роздивившись портрет, виявила в затворнику Досифеєві свою рідну сестру Дарію, яка багато років тому заблудилась у лісі й зникла…

До сьогодні на могилу стариці на Китаєвій горі, що неподалік Києва, їдуть люди, сподіваючись на зцілення, врозумлення і молитовне заступництво благодатної подвижниці.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобной Досифее Киевской, глас 4

Я́же Ду́хом Святы́м изде́тска Христу́ обруче́на была́ еси́,/ и сокры́вши себе́ от ми́ра в подо́бии му́жестем,/ пеще́рное затворе́ние сла́достне восприя́ла еси́./ Моли́ся о на́с, Досифе́е сла́вная, Жениху́ твоему́,/ да изба́вит на́с от мра́ка грехо́внаго// и спасе́т ду́ши на́ша.

Кондак преподобной Досифее Киевской, глас 8

А́ще у́бо и не наста́ вре́мя обре́тения честна́го те́ла твоего́,/ но ве́мы вои́стинну твое́ пребыва́ние ду́хом с на́ми./ На твои́ бо моли́твы наде́емся и вопие́м ти́ усе́рдно:// ра́дуйся, хода́таица на́ша пред Бо́гом и оби́тели Кита́евския украше́ние.

Молитва преподобной Досифее Киевской

О, прекра́сная неве́сто Христо́ва, чи́стая голуби́це, позлаще́нная Ду́хом Святы́м, де́вственная похвало́ и пеще́рная собесе́днице а́нгелов, под спу́дом ми́ра сего́ скры́вшаяся, но на све́щнице церко́внем высо́це сами́м Бо́гом поста́вленная, преподо́бная ма́ти Досифе́е! Что досто́йное в дар тебе́ принесе́м кро́ме смире́нных и гре́шных моле́ний на́ших, я́же прии́мши, очи́сти я святы́ми твои́ми моли́твами и принеси́ к Жениху́ твоему́, Христу́ Бо́гу на́шему. Ублажа́ем тя, оби́тели Кита́евския украше́ние, на́ша засту́пнице и храни́тельнице во тьме грехо́вней блужда́ющым, я́ко звезда́ путево́дная путь ко Христу́ указу́ющая. Ты я́ко хра́брый во́ин Христо́в в борьбу́ с ду́хом зло́бы вступи́ла еси́, не́мощь же́нскую презира́я, и му́жеством от Бо́га укрепля́ема, сохрани́ла еси́ цвет де́вства и чистоту́ целому́дрия твоего́, ме́жду мужа́ми житие́ провожда́я и Досифе́ем ра́ди сокры́тия от ми́ра наре́кшаяся. Моли́ Бо́га о нас, о преподо́бная ма́ти, да не я́ростию свое́ю обличи́т нас Госпо́дь, ниже́ гне́вом Свои́м нака́жет нас за премно́гия грехи́ на́ша, но ми́лостию свое́ю да огради́т нас и да да́рует нам вре́мя на покая́ние и исправле́ние.
О, преподо́бная Досифе́е! Всех собрав́шихся во хра́ме сем и с любо́вию чту́щих святу́ю па́мять твою́, твои́м заступле́нием осени́, и испроси́ у Царя́ сил, Ему́же со а́нгелы предстои́ши, коему́ждо благоприя́тная во вре́менней жи́зни сей, па́че же помози́ нам Небе́снаго Ца́рствия дости́гнути твои́ми те́плыми моли́твами и хода́тайством ко Го́споду на́шему Иису́су Христу́, Ему́же подоба́ет вся́кая сла́ва, честь и поклоне́ние, со Отцем и Святы́м Ду́хом, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Тропaрь, глaсъ д7:

Ћже д¦омъ с™hмъ и3здётска хrтY њбручeна былA є3си2, и3 сокрhвши себE t мjра въ под0біи мyжестэмъ, пещeрное затворeніе слaдостнэ воспріsла є3си2. моли1сz њ нaсъ, досіfeе слaвнаz, женихY твоемY, да и3збaвитъ нaсъ t мрaка грэх0внагw и3 сп7сeтъ дyшы нaшz.

Кондaкъ, глaсъ и7:

Ѓще ќбw и3 не настA врeмz њбрётеніz честнaгw тёла твоегw2, но вёмы вои1стинну твоE пребывaніе дyхомъ съ нaми. на твои2 бо мlтвы надёемсz и3 вопіeмъ ти2 ўсeрднw: рaдуйсz, ходaтаица нaша пред8 бGомъ и3 nби1тели китaевскіz ўкрашeніе.

Ще в розробці

Знайшли помилку