...
Преподобна Анна (Євфіміан) Віфінська 8325a6167ab271eff23a8814a3c17104
Житія святих,  Жовтень

Преподобна Анна (Євфіміан) Віфінська

Місяця жовтня на 29-й день

Блаженна Анна народилася у Візантії; батько її був дияконом Влахернської церкви Пресвятої Богородиці. Рано втративши свого батька, Анна залишилася юною сиротою під опікою бабушки. Коли Анна прийшла у вік, бабка намагалася віддати її заміж, хоча дівчина і не хотіла того. Будучи одружена, благочестива дружина ходила до свого дядька, що подвизався на Олімпі. Цьому подвижнику за наказом Лева Іконоборця було урізано язика, і попри це він вільно і без запинки міг говорити. Побачивши Анну, він пожалкував, що юна раба Божа віддана у подружжя.

– Навіщо поєднали з чоловіком призначену до Божественних подвигів та праць? – Сказав він і потім, благословивши святу, відійшов. Анна ж повернулася до Візантії.

Через багато років беззаконний цар Лев помер, і на царський престол вступили благочестиві і православні Костянтин та Ірина. Вони побажали бачити вищезгаданого подвижника з Олімпу, щоб отримати від нього повчання і вислухати поради його. Під час свого перебування у Візантії подвижник знову побачився зі своєю племінницею, блаженною Анною, і сказав їй:

– Мужайся і кріпись, дитино, бо багато скорбот перенесеш ти; знай і те, що скоро помре твій чоловік, але вже після того, як у тебе народиться дитя.

Пророцтво святого чоловіка виповнилося: у Анни народився юнак і коли він був ще дуже юним, чоловік її захворів. Блаженна Анна в цей час готувалася стати матір’ю іншого немовляти. І по закінченні шостого місяця від зачаття, помер чоловік її. Оплакавши чоловіка і поховавши його, Анна віддала сина свого, народженого до його смерті, під опіку одному родичу; сама ж віддалася великим подвигам та молитві. Проводячи таке життя, вона народила інше немовля. У цей час блаженна Анна знову бачилася з олімпським подвижником, який тоді прийшов з Олімпу до Візантії. Анна впала перед ним на землю і, обіймаючи ноги його, просила благословення. Благословивши її, старець сказав:

– Де твій юнак, дружино?

Анна відповіла:

– Той хлопець, про якого ти пророкував мені, перебуває у твого брата і мого благодійника; а ось у мене інший юнак.

Сказавши це, блаженна Анна стала стогнати і скаржитися на тяжкість свого життя.

— Помолись, чесний батьку, за дітей моїх, — говорила вона з гірким плачем.

На це старець сказав їй:

– Чи не казав я тобі, що багато скорбот доведеться перенести праведникам. Треба мужніти і терпіти; бо якщо ми не зазнаємо цих скорбот, то не отримаємо виправдання; так завгодно Господу Богу. Про дітей своїх ти не турбуйся, бо Господь наш і Владика візьме їх до Себе.

Тоді Анна, подякувавши Богові, припала до ніг старця і відійшла від нього заспокоєною. Незабаром пророцтво олімпського подвижника виповнилося, бо діти Анни відійшли до Господа. Роздавши весь маєток свій жебракам, блаженна Анна почала обходити всі церкви і святині Константинополя, старанно вдаючись до молитов. Потім, зустрівши доброго ченця-старця, який так само, як і згадуваний вище провидець, подвизався на Олімпі, вона в одному потаємному місці прийняла від нього чернечий постриг і одяглася в чернечий чоловічий одяг, відклавши свої жіночі. У такому одязі, приховавши свою жіночу стать, Анна прийшла на Олімп. Досягши однієї кіновії, вона зупинилася перед брамою обителі і стала благати воротаря, щоб той допустив її до настоятеля. За звичаєм воротар сповістив про неї настоятеля, який і закликав прийти до себе. Припавши до ніг його, свята Анна благала його, щоб він прийняв її до братії. Виклавши їй звичайне благословення, цей божественний чоловік підняв її і запитав:

– Що означає твоє пришестя до нас і як твоє ім’я?

На це Анна відповіла:

– Прийшов я до чесної обителі твоєї із-за безлічі гріхів моїх, щоб провести решту часу життя мого в чистоті і отримати собі помилування від Господа в день судний. А ім’я моє Євфиміян, я був євнухом при царському дворі.

І сказав святий старець:

– Якщо ти справді маєш таку думку в серці своєму і бажаєш спасіння душі твоїй, як ти кажеш, то уникай пристрастей, бо природа євнухів схильна до пристрасних помислів.

Сказавши це, старець створив звичайну молитву і зарахував її в блаженну братію. Будучи прийнята в число братії, свята Анна стала старанно вправлятися у всяких чеснотах і особливо в смиренності, являючи собою високий зразок для всіх ченців, що подвизалися в кіновії.

Тим часом колишній служитель Анни, якому було доручено остаточне влаштування її домашніх справ, по закінченні всіх справ вирушив шукати свою пані. Здобувши ченця, що постриг блаженну, він запитував його:

– Чи не знаєш, де моя пані, яка залишивши все земне, стягла небесне?

Той відповів:

– Що мені відомо про неї, чадо, від того не зрікатимуся, бо від мене вона прийняла постриг і мною одягнена в чернечий чоловічий образ; але де вона тепер, того не можу знати напевно. Втім, я чув, що вона прийнята до братії одного з Олімпських монастирів. Отже, підемо разом у той монастир і розпитаємо там про твою пані.

Прийшовши до згаданої вище кіновії, вони почали розпитувати воротаря і дізнавшись від нього щодо шуканої, просили викликати її до них. Коли свята вийшла, інок сказав їй, вказуючи на слугу:

– Ось вірний твій слуга, який багато постраждав, шукаючи тебе.

Потім вони почали благати її, щоб свята оселилася разом із ними в Олімпській Лаврі. Блаженна Анна схилилася на їхні прохання і, прийшовши до настоятеля, прийняла від нього та від братії благословення і вийшла звідти. Прийшовши, разом з ченцем тим і своїм слугою в Олімпійську Лавру, Анна оселилася в ній і перебувала там довгий час, невпинно працюючи і подвизаючись.

Бог прославив святу подвижницю даром чудотворення. Чутка про її чудеса досягла віддалених країн, і натовпи народу приходили до ченця Євфіміана, так що обитель не могла вміщати всіх, хто приходив. Тоді настоятель Лаври сповістив про справи Євфиміяна найсвятішого Тарасія, патріарха Константинопольського, повідавши йому, що обитель за тіснотою своєю не може вмістити всіх бажаючих бачити подвижника. Патріарх викликав святу Анну в столицю для бесід, а потім дав ченцям Лаври більш просторе місце з наказом збудувати на ній велику Лавру. Коли нову Лавру було збудовано, блаженна Анна оселилася в ній для подальших подвигів на порятунок багатьох. І поширювалася слава про неї дедалі далі. Але й у славі своїй блаженна дружина не уникла скорбот. Її чекали нові напасті з вини одного лже-ченця, який виявився на ділі розбійником і прилучився до зловтішного наклепника – диявола. Здійснивши насильство над однією дівчиною, він розповів, що цей гріх створений Євфиміяном. Але свята Анна не образилася цим і ні в що звинуватила наклеп, покірно переносячи напасть, що спіткав її. Проте за неї заступилася одна боголюбна жінка.

Почувши мерзенний наклеп безсоромного, вона сказала:

— Дивися, брате, не виявився б євнух, який опоганюється тобою, святою незайманою, і не постраждати б тобі за гріхи твої, бо ти гідний вогню геєнського, безславлячи непорочну і будучи сам винен у гріху.

Але нечестивий лже-інок і після того продовжував завдавати святій Анні образи і досадження, поки, з волі Божої, не було виявлено, що під виглядом ченця Євфиміяна трудилася блаженна дружина. Так була явлена ​​брехливість наговору нечестивого брехуна-ченця, і викритий у наклепі та в злочинній дії лиходій був повішений. Свята ж, не бажаючи, щоб її таємниця була відома багатьом, бігла звідти з двома ченцями в одну пустелю. Знайшовши тут занедбану церкву і при ній джерело з вертоградом, вона оселилася там, а з нею разом оселилися і два ченці з Олімпської Лаври, які супроводжували її, з яких один називався Євстафієм, а другий – Неофітом. Звідти блаженна Анна перейшла в країни Ісігматські, де вона і подвизалася, подаючи всім зцілення і творячи чудеса, доки не була покликана Богом у небесні обителі. Таким чином, свято поживши, вона відійшла до Бога.

Знайшли помилку