Преподобна Ангеліна Сербська (Бранкович), королева p1ed4dnjne1dcns7b1but1g29pov3
Житія святих,  Липень

Преподобна Ангеліна Сербська (Бранкович), королева

Місяця липня на 1-й день

За деякими відомостями, Ангеліна належала до роду Чорноєвичів – була донькою Андрія на прізвисько Арваніт Хоробрий і племінницею воєводи Івана-бея, правителя Чорногорії в 1465-1496 роках. Коли її брата, мабуть, уже не було в живих, Іван видав її заміж за сербського деспота Стефана Сліпого Бранковича. Як більшість шлюбів правлячих осіб, імовірно, і цей було укладено з політичних причин, що робить ще більш примітною святість, яка просіяла в усій родині.

Життя сербського деспота Стефана Бранковича і його сім’ї було сповнене примх і бід. Стефан і Ангеліна жили в любові та злагоді й мали двох синів, Георгія та Іоанна, і двох доньок, Мару та Міліцу. Близько десяти років, ховаючись від турецької розправи, сім’я провела в італійській області Фурланії. Тут святий Стефан разом зі своєю сестрою Катаріною купив замок Белград, де і помер.

Овдовівши 1476 року, Ангеліна жила і виховувала своїх дітей у важких умовах. Угорський король Матвій Корвін виділив їм для управління землі в Сремі, що належали колись дідові Стефана Вуку Бранковичу, і 1486 року вони оселилися в селі Купиново, куди перенесли й мощі деспота Стефана. Тут було засновано церкву святого апостола Луки, де спочатку і зберігалися ці мощі, що творили численні чудеса. Правителем Срема став спочатку старший син Ангеліни Георгій, який зійшов з трону 1497 року, прийняв постриг з ім’ям Максима і досяг святості в сані святителя († 1516), а потім її молодший син – святий деспот Іоанн († 1502).

Свята Ангеліна постриглася в черниці близько 1509 року, а можливо, і раніше, після прибуття в Срем. У 1512-1516 роках, після повернення з Валахії, вона заснувала жіночий монастир біля збудованої нею церкви Стрітення.

Ще 1509 року вона відправила свого духівника Євгена до російського великого князя Василя III зі зворушливим проханням про допомогу: “Наша держава нині занепадає, а твоя держава підноситься. Візьми ж на себе нашу турботу і піклування про святі храми і обителі, які твої і мої благочестиві предки створили”. У своєму проханні вона говорила про бажання збудувати церкву, де мала намір упокоїти мощі свого чоловіка Стефана і сина Іоанна. Місце для церкви на той час було вже куплено за 100 дукатів. Російський князь відгукнувся на її прохання, крім церкви, були побудовані також келії для черниць, і з’явився Крушедольський монастир, в якому св. Ангеліна стала настоятелькою і де провела свої останні дні в молитвах над мощами чоловіка і синів. Померла 1520 року.

У службі преподобній Ангеліні йдеться про її воістину чоловічу стійкість, безмежне милосердя, терпіння і мудрість, подружню відданість і материнську жертовність. Роками доводилося їй жити на чужині, без близьких, на її долю випала тяжка доля пережити не тільки чоловіка, а й усіх дітей і кілька разів дбайливо переносити їхні святі останки.

Мати Ангеліна з часом стала однією з найбільш шанованих сербських святих. Її мощі, разом з останками її святого сімейства, поховані в Крушедольському монастирі та зберігалися там аж до 1716 року, коли монастир спалили турки під час відступу від Варадина. Серед уцілілих донині мощей збереглася кисть руки матері Ангеліни. Слава монастиря Крушедол святкується в день пам’яті преподобної матері Ангеліни.

Частинка її мощей також зберігалася в монастирі села Хопово, де після в першій половині XX століття знайшли притулок насельниці російського Лєснинського Свято-Богородицького монастиря. Після виїзду з Югославії до Франції черниці відвезли цю частку з собою.

На іконі прп. Ангеліна зображується в чернечій ризі, що тримає в одній руці книжку, а в іншій – вервицю або хрест. Її лик представлений на всіх іконах святої сім’ї Бранковичів, а також серед дванадцяти найбільш шанованих сербських національних святих. Його можна побачити в соборній церкві архангела Михаїла в Белграді, в Печській патріархії в Косові, в сербському монастирі Хіландар на Афоні та в інших храмах.

У Воєводині, в селі Купиново, поруч із церквою святого Луки аж до 1930 року стояла церква, присвячена преподобній Ангеліні.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобной Ангелине Сербской, глас 8

В тебе́, ма́ти, изве́стно спасе́ся, е́же по о́бразу,/ прии́мши бо крест, после́довала еси́ Христу́/ и, де́ющи, учи́ла еси́ презира́ти у́бо плоть, прехо́дит бо,/ прилежа́ти же о души́, ве́щи безсме́ртней.// Те́мже и со А́нгелы сра́дуется, преподо́бная Ангели́но, дух твой.

Кондак преподобной Ангелине Сербской, глас 8

Вы́шняго живота́ жела́ющи сподо́битися,/ ни́жнюю пи́щу тща́тельно оста́вила еси́,/ и бога́тство твое́ расточи́ла еси́ ни́щим,/ и Небе́сное бога́тство прия́ла еси́,/ и по сме́рти нас освяща́еши,/ и чудеса́ твоя́, всехва́льная Ангели́но, источа́еши./ Те́мже твое́ успе́ние свято́е почита́ем, взыва́юще:// ра́дуйся, ма́ти прехва́льная.

Молитва преподобной Ангелине Сербской

О, преподо́бная Ангели́но, ма́ти на́ша до́брая и ми́лостивая, помози́ на́м, ча́дом твои́м непослушливым. Ты́ еси́ ма́терь на́ша блага́я, ско́рбное житие́ на земли́ пожила́ еси́, оба́че с по́мощию Бо́жией, побе́ды в битвах хра́бро стяжа́ла еси́ и душа́ твоя́ в све́т Ца́рствия Небе́снаго ра́достно всели́ся. Твоя́ дома́шния Це́рковь Христо́ву украси́ша и позолотиша твои́ми святы́м супру́гом Стефа́ном и сына́ми Иоа́нном и Макси́мом. Име́ла еси́ се́рдце неизмеримо большо́е и сострада́тельное ко все́м, находя́щимся в беде́. Посему́ благочести́вый сербстий наро́д зва́л тебя́ лу́чшим из сло́в дарова́нных Бо́гом – ма́тушка. Я́ко ты́ еси́ ма́ти все́х на́с, сербов, твои́х, кото́рыя, а́ще и согреши́ша мно́го, оба́че лю́бим тя́ и почита́ем и к тебе́ за по́мощию притека́ем.
Ка́я бо ма́терь дете́й свои́х возненави́де, а́ще и согрешат зело́? Ни, но му́дро наказу́ет и́х, люби́ти же не престае́т. Поэтому и ты́, ма́ти на́ша до́брая, накажи́ на́с с небе́с, биче́м Бо́жиим, но не оставля́й на́с без твоея́ любви́. Десницей пра́вды Бо́жией покарай на́с, а десницей любви́ укрепи́ и ве́рни с путе́й непра́ведных на пу́ть и́стины и добра́.
Мо́лимся тебе́, ма́ти до́брая, моли́твами твои́ми испроси́ на́м благослове́ние небе́сное: боля́щим здра́вие, немощны́м си́лу, отча́явшимся наде́жду, голодным хле́ба насу́щнаго, безпло́дным ча́д, гони́мым кро́в и утеше́ние, и все́м моля́щимся тебе́ пода́й по вели́кой ми́лости твое́й проси́мое. Но и еще́ бо́льше да́руй на́м, ма́ти на́ша до́брая, бла́г небе́сных души́ очища́ющих, укрепля́ющих на́с в исполне́нии за́поведей Бо́жиих, веду́щих на́с к добру́ и уводящих от вся́каго зла́. И́бо а́ще не бежи́м от зла́ в ми́ре се́м, ка́ко убежи́м от него́ в ино́м ми́ре, а́ще не очи́стимся зде́сь от грязи, ка́ко сможем та́м, где́ смо́трят на то́ что́ отсю́да несем.
Помози́ на́м умре́ти ми́ру сему́, я́коже и ты́ ми́ру ме́ртва бы́сть, возжела́вши бла́га непреходя́щаго и ве́чнаго. Пу́сть и на́ше бла́го на небесе́х бу́дет, дабы́ и се́рдца на́ши на небесе́х бы́ли, а не зде́сь, иде́же все́ гниет и исчеза́ет, иде́же вор кра́дет, и мо́ль и ржа́ тли́т. А́ще бо все́ си́лы свои́ поло́жим на бла́га ми́ра сего́, за го́рсть пра́ха земна́го, ю́же ниже́ с собой возьмем, те́м и ты́ на́м помощи́ не возмо́жеши, ма́ти на́ша блага́я. А́ще же немно́го потруди́мся, хотя́ ма́ло возопии́м ко Го́споду чрез тебя́, неве́сту Его́ небе́сную, та́же по́мощь твоя́ изольет неисчислимые бла́га небе́сныя, и́же укрепят на́с на узком пути́ спасе́ния, а́ще и со́тни сме́ртей на́м предста́нут.
Вои́стину душа́ на́ша вся́ греха́ми разодрана и бедна добродетелью, милосе́рдный же Госпо́дь угото́ва лекарство – покая́ние. Да роди́тся в на́с, хотя́ ма́лая ча́сть того́ и́стиннаго покая́ния, е́же Го́споду принесла́ еси́, ма́ти на́ша свята́я. Оживи́ боже́ственное в душа́х на́ших твои́ми те́плыми слеза́ми, я́же излива́еши на вся́к де́нь о ро́де сербстем, да уразуме́ем бе́здну долго́в на́ших пред Бо́гом, О́н же проща́ет до́лги на́ши, а́ще и́скренно и сле́зно попросим Его́ о проще́нии.
Те́мже смилуйся, ма́тушка на́ша Ангели́но, Крушедольская свята́я игу́мения, и помози́ на́м спасти́ся от вся́каго зла́, дабы́ одна́жды твои́ми моли́твами ко Го́споду, вошли́ в поко́й Ца́рства небе́снаго, иде́же вси́ благода́рно прославля́ют Святу́ю Единосу́щную и Неразде́льную Тро́ицу, Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

 

Ще в розробці

Знайшли помилку