Праведний Яків Боровицький, Новгородський p1b052qn2q1vk4odnau2hpr1n1u3
Житія святих,  Жовтень

Праведний Яків Боровицький, Новгородський

Місяця жовтня на 23-й день

Св. Яків – загальноправославний святий, 5 листопада, у свято св. Якова, православні християни всього світу, підносячи молитви до цього святого.

У рукописі XVI ст., що зберігається в Троїце-Сергієвій Лаврі, викладено сказання про цього святого.

У 1452 р. 11 квітня, у вівторок після Великодня, біля Свято-Духова монастиря сталася найбільша подія. Весняна повінь; швидкоплинна річка Мста гучним потоком котила свої хвилі через пороги; цілюще тепло весняного сонця знищило весь річковий лід. Несподівано з’явилася велика крижина, що рухалася проти стрімкої течії річки; густа пара, наче дим від полум’я, підіймалася від неї. Пристала вона до правого берега, вище монастиря сажнів на сто. Свідки цього явища побачили на крижині досить потемнілу і начебто обпалену вогнем соснову колоду, що представляла собою нижню частину труни без кришки, а в ній мало прикрите тіло якогось отрока. Охоплені жахом, неосвічені й малодушні боровичани прийняли тіло, що припливло, за звичайний труп. Щоб уникнути неприємностей, посилено намагалися вони особливого роду довгими жердинами відштовхнути від берега крижину з її дивною ношею. Однак крижина не підкорилася і знову повернулася на колишнє місце. Тоді, обмотавши колоду мотузками, потягли її разом із крижиною за течією річки Мсти і таким чином відвели версти за дві від монастиря. На світанку наступного дня крижина зі своєю ношею знову повернулася. Повторилося це і втретє.

Нарешті, Господь напоумив нерозумних. Якийсь отрок з’явився уві сні кільком більш благонаміреним старійшинам боровицьким і сказав їм: “Через що ви, православні християни, немилостиво гнати від себе такого, як ви, християнина? Через що противитеся Господу, який направив до вас тіло моє? Невже через незнання імені мого? Так знайте, що я називаюся Яків; соіменник св. Якову, братові Господньому по плоті”. Прокинулися від сну простодушні й богобоязливі старійшини, повідали один одному про чудове сновидіння і розчулилися в серці своєму. Слух про це швидко поширився. І зрозуміли тоді жителі боровицькі нерозумне ставлення до явлених через приплиття мощей отрока Божого. Багато гірких сліз пролили при цьому; дрекольє, яким відштовхували мощі, спалили. Старійшини, супроводжувані натовпом, поспішили на берег річки Мсти з твердим наміром негайно зняти з крижини чесні. Було влаштовано дерев’яний зруб, що мав поверх землі вигляд невеликої каплиці. Протягом 93-х років після приплиття і поховання, що послідувало потім, нетлінні останки св. Якова, спочилі під спудом, неослабно випромінювали благодатні зцілення для всіх, хто з вірою прибігав до нього.

Після багатьох знамень і чудес, що сталися при гробі Якова Праведного в 1544 р. духовенство і миряни довели про це до відома Новгородського архієпископа Феодосія, висловивши щире бажання і ревне прохання, щоб чесні мощі цього нового чудотворця, яко багатоцінний і богоданий скарб, були відкриті. Це велике торжество відбулося в 1545 р. 23 жовтня, в день пам’яті апостола Якова, брата Господнього. На самому ж місці поховання мощей св. Якова незабаром після того відкрилося цілюще джерело. А благочестиві навколишні жителі, ревнуючи про славу імені Господа, чудового у святих своїх, влаштували тут невелику дерев’яну церкву в ім’я ікони Божої Матері “Розчулення”.

За днів благочестивого государя, царя Олексія Михайловича, святіший Никон, великий патріарх всієї Русі, знаючи про чудеса, що відбувалися при мощах св. Якова Праведного, і водночас отримавши відомості, що св. мощі перебувають у великому знехтуванні, взявся за перенесення св. мощей у створену тоді на одному з островів Валдайського озера обитель Іверську. Перенесення це відбулося в 1654 р. 23 лютого.

Ким саме був у короткочасному житії своєму на землі благоугодний Господу отрок, св. Яків Праведний, іменований Боровицьким чудотворцем, хто були його батьки і звідки нетлінні мощі його припливли до боровицького берега? Про це немає достовірних оповідей, ні письмових, ні усних.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь праведному Иакову Боровичскому, Новгородскому чудотворцу, глас 1

Боже́ственною благода́тию просвети́вся,/ и по сме́рти да́руеши исцеле́ние/ притека́ющим к тебе́, прему́дре Иа́кове:/ те́мже и мы ны́не чтим честны́х моще́й пренесе́ние,/ веселя́ще вку́пе ду́ши и телеса́./ Тем вси вопие́м:/ сла́ва Да́вшему ти кре́пость!/ Сла́ва Венча́вшему тя!// Сла́ва Де́йствующему тобо́ю всем исцеле́ния!

Кондак праведному Иакову Боровичскому, Новгородскому чудотворцу, глас 8

Ве́рою и любо́вию/ твое́ честно́е пренесе́ние пра́зднующих, блаже́нне,/ сохрани́ и соблюди́ от вся́кия зло́бы и собла́зна змии́на,/ и́маши бо дерзнове́ние ко Влады́це всех, Христу́ Бо́гу./ Его́же моли́ спасти́ правосла́вныя лю́ди,/ моля́щия тя, да вси вопие́м ти:/ ра́дуйся, о́тче Иа́кове,// всея́ Русския земли́ удобре́ние.

Ин кондак праведному Иакову Боровичскому, Новгородскому чудотворцу, глас 8

Я́ко звезда́ многосве́тлая, от́че, на восто́це возсия́,/ к за́паду прише́л еси́, блаже́нне, во твое́ принесе́ние,/ я́ко со́лнечная луча́, испуща́еши исцеле́ния притека́ющим к ра́це моще́й твои́х,/ моли́ся Христу́ Бо́гу спасти́ правосла́вныя лю́ди, моля́щияся ти,/ да вси вопие́м ти:// ра́дуйся, Богому́дре Иа́кове.

Молитва праведному Иакову Боровичскому, Новгородскому чудотворцу

О, святы́й вели́кий пра́ведниче и пресла́вный чудотво́рче, богоблаже́нный уго́дниче Христо́в Иа́кове, ди́вно просла́вленный на Небеси́ и на земли́ да́нный нам от Го́спода целе́бниче и засту́пниче, к тебе́ припа́даем с ве́рою, любо́вию и благогове́нием, и мо́лимся от глубины́ души́: помози́ нам, зело́ прогне́вавшим Го́спода и Созда́теля на́шего, и испроси́ нам вся, я́же к житию́ вре́менному и спасе́нию ве́чному потре́бная: земли́ плодоно́сие, возду́хов благорастворе́ние, душ и теле́с здра́вие, в покая́нии и благоче́стии преспе́яние, ве́ры правосла́вныя укрепле́ние, суеве́рия посрамле́ние, неве́рия искорене́ние и вся́каго блага́го проше́ния на́шего ко Бо́гу исполне́ние. Услы́ши, уго́дниче Бо́жий, вся́ку ду́шу христиа́нскую, в ско́рби и обстоя́нии тя моли́твенно призыва́ющую, ускори́ на по́мощь, облегчи́ ско́рби, уврачу́й неду́ги и яви́ся ско́рый предста́тель тре́бующих твоего́ заступле́ния. Наипа́че же в час кончи́ны на́шея не закосни́ приити́ на по́мощь нам и умоли́ Го́спода дарова́ти нам кончи́ну живота́ на́шего ми́рну, безмяте́жну, Святы́х Христо́вых Та́ин прича́стну и упова́ния испо́лнену, да с наде́ждою спасе́ния безбе́дно пре́йдем стра́шный путь возду́шных мыта́рств и непреткнове́нно дости́гнем вожделе́ннаго ца́рствия, е́же угото́вал Госпо́дь лю́бящим Его́. Ей, свя́тче Бо́жий! Услы́ши нас и не пре́зри моле́ния на́шего, но сотвори́ нас соуча́стники блаже́нства ве́чнаго, да вку́пе с тобо́ю спасе́нии милосе́рдием Христа́ Спаси́теля на́шего воспое́м и просла́вим Его́ со Отце́м и Святы́м Ду́хом, во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Тропaрь, глaсъ №:

Бжcтвенною бlгодaтію просвэти1всz, и3 по смeрти дaруеши и3сцэлeніе притекaющымъ къ рaцэ мощeй твои1хъ, премyдре їaкwве. тёмже и3 мы2 нhнэ чти1мъ честнhхъ мощeй твои1хъ пренесeніе, веселsще вкyпэ дyшы и3 тэлесA, тёмъ вси2 вопіeмъ: слaва дaвшему ти2 крёпость: слaва вэнчaвшему тS: слaва дёйствующему тоб0ю всBмъ и3сцэлє1ніz.

Кондaкъ, глaсъ и7.
Под0бенъ: Взбрaнной:

Вёрою и3 люб0вію твоE честн0е пренесeніе прaзднующихъ, бlжeнне, сохрани2 и3 соблюди 2 t всsкіz ѕл0бы, и3 соблaзна ѕміи1на: и4маши бо дерзновeніе ко вLцэ всёхъ хrтY бGу, є3г0же моли2 сп7сти2 правосл†вныz лю1ди, молsщыz тS, да вси2 вопіeмъ ти2: рaдуйсz, џтче їaкwве, всеS рyсскіz земли2 ўдобрeніе.

Ще в розробці

Знайшли помилку