...
Праведний Іоанн Кормянський, пресвітер p1e9jcjj5n5mf51oos8gm1ea64
Житія святих,  Травень

Праведний Іоанн Кормянський, пресвітер

Місяця травня на 18-й день

Народився праведний Іоанн у сім’ї священика Свято-Покровської церкви с. Стрешин Рогачівського повіту Могильовської губернії, теж Іоанна, Гашкевича в ніч на 7 жовтня (ст. ст.) 1837 року. Був хрещений з ім’ям Іоанн – “благодать Божа” – на честь апостола любові Іоанна Богослова. Його майбутнє служіння було визначено Господом і відкрито батькам ще до його народження. Одного разу, коли мати майбутнього праведника, як зазвичай, молилася в храмі на службі, до неї підійшов юродивий, низько вклонився і вимовив пророчі слова: “Хотів би я в нього (дитини) взяти благословення, але не доживу”.

Від цього дня батьки знали, що в них народиться другий син і теж стане священиком. (Їхній первісток Микола також повторив долю батька, закінчив Могильовську семінарію і служив священиком у місті Вітка). З ранніх років (уже в 4 роки) Іоанн разом із братом допомагав батькові в храмі. Послух, праця і молитва, а також віддання себе на волю Божу і під Покров Цариці Небесної з юнацтва стали головними рисами отця Іоанна.

Після закінчення церковнопарафіяльної школи він успішно навчається в духовному училищі, а потім вступає до Могильовської Духовної семінарії. У 1859 році, після закінчення семінарії, за Промислом Божим його направляють законовчителем до церковнопарафіяльної школи с. Огородня, де він знайомиться з дівчиною Марією, дочкою покійного ієрея Микільської церкви Пилипа Трусевича. 1862 року після свята Хрещення Господнього вони вінчаються, а незабаром, 24 лютого, Преосвященніший Євсевій (Орлинський), архієпископ Могильовський і Мстиславський, висвячує Іоанна Гашкевича на священика та направляє служити в церкву Різдва Богородиці в с. Шерстін Рогачівського повіту. Молодий 25-річний ієрей Іоанн із матінкою Марією приїхали на нове місце напередодні Великого посту, і це символічно відобразило їхнє подальше життя в молитвах і трудах, покаянні та пості. За 14 років у с. Шерстин у сім’ї Гашкевичів народилося четверо дітей: троє синів – Михайло, Ігнатій, Симеон (Михайло і Симеон стали священиками, Ігнатій – псаломщиком) і донька Тетяна (згодом – учителька церковнопарафіяльної школи).

Наприкінці 1876 року, з нагоди звільнення священицького місця в с. Огородня Гомельського повіту, 39-річний ієрей Іоанн подає прохання про переведення до Микільської церкви. Прохання було задоволено, і сім’я повернулася в Огородню, тепер уже назовсім. Храм, присвячений перенесенню мощей святителя Миколая, стає місцем посиленого молитовного подвигу отця Іоанна. На цьому місці служіння повною мірою Господь розкрив духовні здібності Свого обранця.

На новій парафії батюшка доклав багато зусиль з благоустрою храму і належних йому будівель. Нерухомої власності він ніколи не мав до кінця своїх днів, а проживав у церковному будиночку поруч із церквою. Дружина Марія в Городні народила йому ще трьох дітей: доньку Анну та синів Платона й Іоанна (теж стали священиками). Після народження молодшого сина Іоанна (у 48 років) отець Іоанн-старший здійснив свою мрію: відвідав Києво-Печерську Лавру й одержав благословення від старців на чернечий спосіб життя, і вже до смерті не вкушав м’ясної їжі, постив суворо в середу й п’ятницю, лише після вечірнього Богослужіння куштувавши просфору й трохи води. Розум свій батюшка завжди займав Ісусовою молитвою, навчаючи цього своїх синів і духовних чад. На Богослужіння до нього приходили люди з різних сіл, щоб насолодитися в храмі явною благодаттю, яка була присутня там разом із добрим пастирем.

Проповідуючи слово Боже, отець Іоанн закликав усіх до покаяння: “Скоро Господь виллє на нас чашу гніву Свого, якщо ми не покаємось, як ніневитяни. Прийдешнє покоління побачить у храмах гидоту запустіння”. Одного разу він сказав, що за кров помазаника Божого Росія проллє багато крові, і це пророцтво його збулося.

Багатьом батюшка допомагав і словами поради, і молитвами, і справами, часто повторюючи слова апостола Якова: “Віра без діл мертва”. Заповідь про любов до Бога і ближнього отець Іоанн виконав усім своїм життям. Це відзначали і парафіяни храму, в якому він настоятелював протягом 36 років, і духовне начальство. За роки свого служіння отець Іоанн виконував відповідальні послухи: три роки поспіль був духовним слідчим у Благочинні, 12 років – членом Благочинницької ради; у 70 років його звели в сан протоієрея. Був нагороджений набедреником, скуфією, камилавкою, золотим наперсним хрестом, 1906 року – орденом Святої Анни ІІІ ступеня, 1912 року – орденом святого рівноапостольного князя Володимира IV ступеня. Того ж року отець Іоанн виходить за штат за віком (75 років) і станом здоров’я, поступившись місцем священнослужіння своєму молодшому синові Іоанну.

Земне життя святого праведного Іоанна Гашкевича, подвижника благочестя нашої землі, закінчилося восени 1917 року. Батюшка не дожив до жовтневої революції, але передбачив її. Ще він передбачив майбутнє людей, які зверталися до нього за порадою, своїх дітей, долю Свято-Микільської парафії. Так, він говорив: “Помру – сонечко світити буде, день ясний. Століття не їздив на машині, а по смерті покатають. Будуть стрибати на мені, та труна міцна буде”. І, справді, в годину кончини батюшки був ясний погожий день. Сини-священики Симеон, Іоанн, Михаїл і Платон омили вдома тіло старця і перенесли його в храм. Три дні прощалися люди зі своїм пастирем. Свято-Микільська церква не зачинялася ні вдень, ні вночі. Священнослужителі з ближніх сіл прибули на поховання побратима у Христі. Було звершено дві Літургії, після них – панахиди. Третього дня, при скупченні духовенства округи і безлічі народу, було звершено чин поховання. Труну з тілом покійного батюшки Іоанна під дзвін дзвонів і спів “Помічник і покровитель” обнесли навколо храму і опустили в могилу, з правого боку від вівтаря. Так протоієрей Іоанн Гашкевич, гідно завершивши свій земний шлях, перейшов у Царство Небесне.

У липні 1991 року його нетлінні мощі були знайдені і перенесені в село Корма і покладені в кам’яному склепі за вівтарною апсидою Покровської церкви. На цьому місці стали відбуватися численні чудеса і зцілення.

9 вересня 1997 року мощі були витягнуті з-під спуда і поставлені в Покровському храмі села Корма. Ставши місцем паломництва, Покровську парафію 2000 року було перетворено на Іоанно-Кормянський жіночий монастир.

31 травня 1998 року протоієрей Іоанн Кормянський (Гашкевич) був канонізований у лику місцевошанованих святих Білоруської Православної Церкви.

30 листопада 2017 року Архієрейський Собор Руської Православної Церкви ухвалив рішення про загальноцерковне прославлення отця Іоанна Кормянського.

Знайшли помилку