Праведна Нонна Назіанзька, дияконіса p1clb8um6t14n8q8u10vn308n443
Житія святих,  Серпень

Праведна Нонна Назіанзька, дияконіса

Місяця серпня на 5-й день

Свята Нонна, мати святителя Григорія Богослова († 25 січня 389 р.), була дочкою християн Фільтатата і Горгонії, тітки святителя Амфілохія, єпископа Іконійського (пам’ять 23 листопада). Батьки виховали її в християнському благочесті. Свята Нонна була одружена з Григорієм Аріанзьким, багатим власником земель в Аріанзинському і Назіанзинському округах. Шлюб був вигідний за земними розрахунками, але важкий для благочестивої душі Нонни. Григорій Аріанзький був язичником, послідовником секти верховників (іпсистаріїв), вшановував верховного бога і дотримувався деяких іудейських обрядів; водночас він поклонявся вогню. Благочестива Нонна багато молилася, щоб навернути чоловіка до святої істини. Син святої Нонни святитель Григорій Богослов так писав про це: “Не могла вона переносити цього спокійно, щоб однією половиною бути в з’єднанні з Богом, а іншою частиною самої себе – залишатися у відчуженні від Бога. Навпаки, вона бажала, щоб до союзу плотського приєднався і союз духовний. А тому день і ніч припадала до Бога, в пості і з багатьма сльозами просила у Нього дарувати спасіння чоловікові”. За молитвами святої Нонни Григорію було уві сні видіння. “Батькові моєму уявилося, – писав святитель Григорій, – нібито він (чого ніколи раніше не робив, хоча і багато разів просила і благала про те дружина) співає наступний вірш Давида: Возвеселися за тих, хто говорив про мене, – в дім Господній підемо (Пс. 71:1). І спів небувалий, і разом із піснею є бажання! Коли почула про це та, якій виповнювалося бажання, то, користуючись часом, пояснює видіння в найдобріший бік, у чому була абсолютно права”. Григорій прийшов на Перший Вселенський Собор у Нікею, де відкрив своє звернення до Бога. Він був висвячений у сан пресвітера, а потім єпископа Назіанзинського і цілком присвятив себе Церкві. Одночасно з його хіротонією на єпископа його дружина свята Нонна була висвячена на дияконису. З такою ж ревністю, як вона виховувала дітей, свята Нонна стала займатися благодійністю.

“Вона знала, – каже святитель Григорій Богослов, – одну істинну шляхетність – бути благочестивою і знати, звідки ми походимо і куди підемо; одне надійне і невід’ємне багатство – витрачати своє майно для Бога і для жебраків, особливо ж для збіднілих родичів.

Якщо одні з дружин вирізняються ощадливістю, а інші благочестям, бо важко поєднувати обидві якості, то вона перевершувала всіх і тим, і тим, і тим, і в кожному досягла вершини досконалості, і обидва вміла поєднати в одній собі. Одне не терпіло в ній шкоди від іншого, але одне іншим взаємно підтримувалося. Чи сховався від неї якийсь час і місце молитви? Про це в неї щодня була найперша думка. Краще ж сказати, хто, приступаючи до молитви, мав стільки надії отримати прохане? Але й найдивовижніше те, що вона, хоча й сильно вражалася прикрощами, навіть чужими, проте ж ніколи не вдавалася до тілесного плачу до того, щоб скорботний глас вибухнув перш ніж подякувати, чи сльоза впала на повіки, таємничо запечатані, чи під час настання світлого свята залишалася на ній сумна одежа, хоча її спіткало неодноразово чимало скорбот. Бо душі боголюбивій властиво підпорядковувати Божественному все людське. Промовчу про справи ще більш потаємні, яким свідок один Бог і про які знали хіба вірні рабині, що були в тому її повіреними”.

Останні роки принесли святій Нонні багато смутку. У 368 році помер її молодший син Кесарій, молодий чоловік, який подавав блискучі надії; наступного року померла дочка. Мужня стариця переносила ці втрати з покірністю волі Божій.

370 року єпископ Григорій, тоді вже глибокий старець, брав участь у висвяченні святого Василія Великого на єпископа Кесарійського. Свята Нонна, яка трохи була молодшою за свого чоловіка, також готова була перейти в інше життя, але молитвами люблячого сина на деякий час утримана була на землі. “Мати моя, – писав її син, – завжди була міцна і мужня, все життя не відчувала недуг; але її спіткала хвороба. З багатьох страждань, щоб не примножувати слова, назву найтяжче – відраза від їжі, яка тривала багато днів і не виліковувалася жодними ліками. Як же живить її Бог? Не манну посилає, як давним-давно Ізраїлеві; не камінь розверзає, щоб вилити воду спраглим людям; не через воронів живить, як Іллю; не через виверженного пророка насичує, як колись Даниїла, що томився голодом у рові. Але яким же чином? Їй уявилося, нібито я, особливо нею коханий (вона і уві сні не віддавала перевагу мені перед будь-ким іншим), з’являюся до неї раптом уночі з кошиком із найбілішими хлібами, потім, виголосивши над ними молитву і закарбувавши їх хресним знаменням, за введеним у нас звичаєм, подаю їй скуштувати і тим відновлюю і підкріплюю її сили. І це нічне видіння було для неї чимось справді істотним, бо з цього часу прийшла вона до тями і стала не безнадійною. А те, що сталося з нею, виявилося ясним і очевидним чином. Коли з настанням дня зійшов я до неї рано вранці, з першого разу побачив її в кращому, ніж раніше, становищі; потім став, як зазвичай, питати: як провела ніч і що їй потрібно? Вона нітрохи не зволікаючи і промовисто сказала: “Сам ти, люб’язний сину, нагодував мене і потім питаєш про моє здоров’я. Ти дуже добрий і співчутливий!” Водночас служниці показували мені знаками, щоб я не суперечив, але прийняв слова її байдуже і відкриттям істини не наводив на неї смутку”.

На початку 374 року спочив столітній старець єпископ. Свята Нонна, яка майже не виходила після того з храму, незабаром після його смерті померла на молитві в храмі 5 серпня 374 року.

Знайшли помилку