Мучениця Матрона Солунська

День пам'яті (н. ст.)

Місяця березня на 27-й день

Свята Матрона була служницею знатної єврейки, на ім’я Пантілла, дружини командувача імператорськими військами в місті Фессалоніки. Матрона шанувала Іісуса Христа як істинного Бога і молилася Йому потай, не привертаючи уваги хазяйки. Щодня та ходила до синагоги. Матрона супроводжувала її до дверей, а потім одразу потайки йшла до церкви, де підносила молитви Господу. Коли Пантілла виходила із синагоги, служниця вже чекала на неї там.

Настав іудейська Пасха. Матрона захотіла взяти участь у богослужіннях, що передують святу Воскресіння Господнього ─ істинній Пасхі, яка привела нас від смерті до життя. Вона вирушила до церкви, але запізнилася повернутися до синагоги, і один зі слуг доніс на неї хазяйці. Пантіллу охопив страшенний гнів. Вона заявила, що якщо Матрона обманювала її в цьому, то вона, мабуть, так само погано виконувала і свої обов’язки. Хазяйка наказала іншим слугам прив’язати її до лави та бити різками.

На звинувачення хазяйки Матрона відповіла: “Так, я християнка, але завжди була слухняна Вашим наказам за винятком того, що стосується моєї віри. У чому я зробила помилку проти вашої служби, що ви так терзаєте моє тіло? Якщо ви хочете віддати мене на смерть, тому що я шаную Іісуса Христа, то ви маєте повну владу над моїм життям, але ви не маєте жодної влади над моєю душею, яка належить одному Богові. Я не боюся ніяких тортур, тому що Іісус, мій Спаситель і мій Господь, прийде мені на допомогу!”.

Матрону замкнули на три дні в кімнаті, а коли звільнили, Пантілла з подивом виявила, що та стоїть вільна від пут, без жодних ран на тілі та з сяючим обличчям співає хвалу Богові. Її злість стала від цього ще жахливішою, і вона наказала знову і з ще більшою жорстокістю бичувати служницю. Чудесне зцілення повторилося тричі, але удари палицею врешті-решт пересилили стійкість, яку виявляла Матрона. У ту мить, коли її душа відходила до Господа, вона сказала: “Господи Іісусе, Пречистий Спасителю, заради Якого я зазнала всіх цих мук, віддаю зараз душу мою в руки Твої. Удостой мене бути серед Твоїх мучеників!”.

Пантілла, боячись бути звинуваченою у вбивстві, наказала скинути тіло Матрони з високої скелі, щоб усі повірили, ніби та стала жертвою нещасного випадку. Згодом Олександр, єпископ Солунський, на початку IV століття наказав перенести дорогоцінні останки до Фессалоніки, де спорудили храм, присвячений святій Матроні.