Мучениця Єлисавета Тимохіна

Місяця лютого на 22-й день

Мучениця Єлисавета народилася 1881 року в місті Веневі Тульської губернії в сім’ї селянина Олександра Мартинова. У 1912 році Єлисавета вийшла заміж за вдівця з чотирма дітьми Тимофія Герасимовича Тимохіна, який служив жандармським унтер-офіцером при станції Голіцино під Москвою. Хоча Тимофій Герасимович і служив у жандармському відділенні, фактично він співпрацював із революціонерами, попереджаючи їх про обшуки й арешти, які мало намір провести жандармське відділення. Одразу ж після революції його, як колишнього жандарма, заарештували, але за клопотанням одного з революціонерів перед Дзержинським його незабаром звільнили. Єлисавета Олександрівна до заміжжя заробляла кравецьким ремеслом, а коли стала сімейною, то зайнялася вихованням дітей. У 1922 році її було обрано до церковної ради Преображенського храму в селі Великі В’яземи Звенигородського повіту. З цього часу вона багато часу і сил стала присвячувати життю парафії, в якій тоді виникало чимало проблем через гоніння від безбожної влади, яка прагнула закрити храм.
У зв’язку з розпорядженням 1937 року Сталіна про проведення масових репресій, штатних співробітників НКВС стало не вистачати, і для проведення арештів і слідства за політичними статтями стали залучатися співробітники міліції, причому цілими відділеннями. Єлисавета ТимохінаУ січні 1938 року Звенигородський відділ НКВС дістав розпорядження провести арешти серед людей, які живуть у цьому районі. Начальник Звенигородського відділу сам склав список осіб, які підлягають арешту, до якого потрапила і Єлисавета Олександрівна як член церковної ради і як дружина колишнього жандармського унтер-офіцера. Потім було підібрано групу лжесвідків, які погодилися, не читаючи, підписувати необхідні слідству свідчення як на людей, яких вони особисто знали, про яких дехто з них охоче давав необхідні свідчення самі, так і на людей незнайомих. Крім того, було залучено свідків, яких міліцейські слідчі намагалися ошукати, даючи їм підписати чистий аркуш або вписуючи в їхні свідчення те, що їм було потрібно, нічого їм із цього не зачитуючи. Після того, як слідча справа була оформлена, заарештовували жертв.
Єлисавету Олександрівну було заарештовано 16 лютого 1938 року і того ж дня допитано.
– Ви викриваєтеся в контрреволюційній діяльності, тобто в поширенні наклепу на адресу радянської влади, – заявив слідчий.
– Я ніколи не поширювала жодного наклепу на адресу радянської влади. Але я церковниця, і мені за обов’язком своєї роботи, як члену церковної ради, доводиться приділяти увагу церкві.
– Від вас слідство вимагає чистого зізнання в пред’явленому вам обвинуваченні, – зажадав слідчий.
– Винною себе в пред’явленому мені обвинуваченні не визнаю і нічого більше показати не можу, – відповіла Єлисавета Олександрівна.
На цьому слідство було завершено і справу передано на рішення трійки НКВС. 27 лютого 1938 року трійка засудила Єлисавету Олександрівну до розстрілу. Єлисавету Олександрівну Тимохіну було розстріляно 7 березня 1938 року, її поховали в безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.