Мучениця Єлисавета Кримова

Місяця жовтня на 18-й день

Мучениця Єлизавета народилася 1877 року у місті Серпухові у сім’ї робітника. Сім’я була бідна. Батько невдовзі помер, мати, працюючи прачкою, не могла прогодувати дітей, тому мусила віддати Єлизавету в притулок.
До 1917 року Єлизавета Миколаївна жила у притулку, де працювала швачкою. Після 1917 року Єлизавета стала проживати у місті разом із братом, який був інвалідом і потребував постійної допомоги. Незважаючи на слабкість здоров’я, він влаштувався на фабрику конторником, і сестра жила на його утриманні, займаючись господарством.
До закриття в 1924 році Владичного Олексіївського серпухівського жіночого монастиря вона ходила туди молитися, протягом усього життя підтримуючи найближчі стосунки з черницями цього монастиря і чим могла допомагати їм.
1931 року в Серпухові було заарештовано понад тридцять священнослужителів і черниць Владичного монастиря, а разом з ними і Єлизавету Кримову.
16 липня 1931 року трійка ОГПУ засудила Єлизавету Кримову до трьох років заслання. Етапом вона була спрямована з Бутирської в’язниці, де утримувалась під час слідства, до Казахстану.
Брат Єлизавети Миколаївни подав заяву в ОГПУ з проханням, через слабкість його здоров’я та відсутність можливості допомагати сестрі матеріально, а на засланні вона не має можливості отримати якийсь заробіток, переглянути її справу та пом’якшити вирок. Однак ця заява була залишена без наслідків.
Єлизавета Миколаївна повернулася до Серпухова 1934 року.
В той самий час із заслання повернувся ієромонах, який був призначений служити у місті Серпухові до храму святителя Миколая, прозваного у народі храму Миколи Бутки. Не маючи житла в місті, він звернувся до Єлизавети Кримової та її брата за допомогою, і ті люб’язно дали притулок у своєму будинку.
У розпал гонінь на Руську Православну Церкву Єлизавета Кримова 1937 року була разом з ієромонахом, який проживав у неї, заарештована і взята під варту. Під час слідства, не витримавши тиску слідчих, ієромонах обмовив Єлизавету, що вона нібито разом з ним займалася антирадянською діяльністю.
Єлизаветі Миколаївні було в цей час шістдесят років. За висновком тюремних лікарів вона була зовсім нездатна до фізичної праці через старість і міокардит.
Незабаром Єлизавету Миколаївну перевели до Таганської в’язниці у Москві. 17 жовтня 1937 року трійка НКВС засудила її до розстрілу.
Єлизавета Миколаївна Кримова була розстріляна 31 жовтня 1937 року на полігоні Бутово під Москвою та похована у безвісній спільній могилі.