Мучениця Керкіра Керкірська, діва і ті що з нею постраждали

Апостол Іасон походив із Тарса (Мала Азія). Він був першим християнином у місті. Апостол Сосипатр походив з Ахаїї. Обидва вони стали учнями апостола Павла, який навіть назвав їх своїми “родичами” (Рим. 16:21). Святий Іасон був поставлений єпископом у рідному місті Тарсі, а святий Сосипатр – в Іконії. З євангельською проповіддю вони вирушили на захід і 63 року досягли острова Керкіри в Іонічному морі поблизу Греції.

Там вони побудували церкву в ім’я первомученика Стефана і багатьох хрестили. Правитель острова дізнався про це й ув’язнив їх у в’язницю, де сиділи семеро розбійників: Саторній, Якисхол, Фавстіан, Іаннуарій, Марсалій, Євфрасій і Маммій. Апостоли навернули їх до Христа. За сповідання Христа семеро в’язнів мученицьки померли в казані з розтопленою смолою, сіркою і воском.

Тюремний сторож, бачачи їхній мученицький подвиг, оголосив себе християнином. За це йому відрубали ліву руку, потім обидві ноги і потім голову. Апостолів Іасона і Сосипатра правитель наказав бити батогом і знову запроторити до в’язниці.

Коли дочка правителя, дівчина Керкіра, дізналася, як мученики страждають за Христа, вона оголосила себе християнкою і роздала всі свої прикраси жебракам. Оскаженілий правитель намагався вмовити доньку зректися Христа, але свята Керкіра твердо стояла і проти умовлянь, і проти погроз. Тоді озлоблений батько вигадав жахливе покарання доньки: він наказав помістити її в окремій в’язниці та впустити до неї розбійника і блудника Муріна, щоб той збезчестив наречену Христову.

Але коли розбійник підійшов до дверей в’язниці, на нього напав ведмідь. Свята Керкіра почула шум і ім’ям Христовим відігнала звіра, а потім молитвою зцілила рани Муріна. Після цього свята Керкіра просвітила його Христовою вірою, святий Мурин оголосив себе християнином і тут же був страчений.