...
Грудень,  Житія святих

Мучениця Катерина Петроградська (Арська)

Місяця грудня на 4-й день

Мучениця Катерина Андріївна Арська народилася 1875 року у Санкт-Петербурзі у сім’ї багатого купця Андрія Петровича Уртьєва, спадкового почесного громадянина столиці Російської імперії. Батько її був ктитором церкви ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» на вулиці Шпалерній. Мати, Ксенія Пилипівна, займалася вихованням дев’ятьох дітей. Сім’я купців Уртьєвих жила в будинку № 8 на вулиці Фурштадтській.
Катерина Андріївна та її старші сестри навчалися у Санкт-Петербурзькому Олександрівському інституті. Він був створений на зразок знаменитого Смольного інституту шляхетних дівчат і давав вищу освіту. У ньому навчалися дівчата із сімей незнатного дворянства та почесних громадян. Смольний та Олександрівський інститути входили до Імператорського Виховного Товариства шляхетних дівчат, головою та піклувальником якого була імператриця Марія Федорівна.
Діти в сім’ї Уртьєва були дуже дружні між собою. Катерина Андріївна була особливо близька до старшої сестри Марії. Завдяки їй вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком – офіцером артилерії Російської імператорської армії Петром Миколайовичем Арським. А Марію взяв за дружину його старший брат Михайло Миколайович, теж артилерійський офіцер.
Петро Миколайович Арський та Катерина Андріївна вінчалися у 1899 році у церкві притулку принца Ольденбурзького на Ліговському проспекті.
Вийшовши заміж, Катерина Андріївна повністю присвятила себе сім’ї, чоловікові та дітям. Їх у родині було п’ятеро: чотири дочки та син. Дівчатка виховувалися в Олександрівському інституті, який закінчила їхня мати, а син навчався в реальному училищі і був скаутом.
У сім’ї Арських панувала атмосфера кохання, спокою та благополуччя. Церковні традиції, ввібрані Катериною Андріївною у батьківському будинку, лягли в основу та її власної родини. Чоловік її також відрізнявся благочестям, в 1912 він вийшов у запас і був призначений ктитором Воскресенського Смольного собору. З початком Першої Світової війни Петро Миколайович Арський вирушив у діючу армію, був поранений і повернувся до Петрограда.
Після жовтня 1917 року світ навколо Арських почав стрімко руйнуватися, загальна катастрофа не могла не торкнутися та їхні сім’ї. Вони втратили статки, від холери померли старша і молодша доньки. 1920 року Катерина Андріївна втратила всю свою родину. Протягом одного місяця чоловік та діти померли від дизентерії.
Катерина Андріївна залишилася без засобів для існування і перебувала на межі голодної смерті. Але її погляд був звернений до Бога, і Господь не залишив вірну дочку. Катерина стала активним членом Олександро-Невського братства, духовною дочкою його керівника, майбутнього преподобномученика архімандрита Лева (Єгорова), настоятеля Феодоровського собору. На життя вона заробляла спочатку тим, що переплітала книги, потім санітаркою та швачкою. На початку 30-х років вона увійшла до парафіяльної ради Феодоровського собору.
Існування православного братства, яке займалося духовною просвітою, не могло терпітися радянською владою, всі члени братства були під наглядом ГПУ, і незабаром було заведено «Справу Олександро-Невського братства», за якою було залучено 92 особи.
У лютому 1932 року містом прокотилася хвиля арештів, Катерина Арська теж була заарештована. На слідстві вона виявила дивовижну мужність, і на відміну від багатьох не назвала жодного прізвища. Саме це якість: ніколи нікого не зраджувати, – буде властиво святій мучениці до смерті. Втративши коханого чоловіка і всіх п’ятьох дітей, раптом виявившись жебраком у охопленому жахливому місті, Катерина Андріївна не впала у відчай, не зрадила своєї віри Богу, і навіть під тортурами Господь сподобив її залишитися до кінця вірною собі та тим людям, разом з якими вона творила церковне життя у ті страшні роки.
Замість доказів провини у матеріалах справи Катерини Арської неодноразово підкреслюється її станове походження; у обвинувальному висновку фраза «колишня дворянка, дружина царського полковника» вирізняється великим шрифтом.
Катерину Андріївну засудили до 3 років ув’язнення у виправно-трудовому таборі та відправили до Карлагу НКВС у Казахстані. Після звільнення їй було заборонено проживати у Ленінграді, і Катерина Андріївна оселилася у місті Боровичі Новгородської області. Рідних у цьому місті у її не було, але там були близькі їй за духом люди, оскільки Боровичі стали місцем заслання для репресованих. Тут мешкав владика Гавриїл (Воєводін), з яким Катерина Андріївна проходила у справі Олександро-Невського братства, були й інші знайомі з духовенства.
У 1937 році Катерина Арська знову була заарештована у великій «церковній справі». Місцева влада провела масові арешти всіх засланців та репресованих за віру. А потім на допитах під тортурами змушували «признаватись» у різних злочинах. Мало хто зміг вистояти на цих допитах. Майже всі заарештовані свідомо чи мимоволі обмовляли когось, підписували зізнання своєї провини, щоб припинити тортури та знущання. Катерина Арська відмовилася визнавати звинувачення навіть під тортурами.
10 грудня 1937 року особливою трійкою НКВС Катерині Андріївні Арській та ще п’ятдесяти засудженим у цій справі було винесено смертний вирок.
17 грудня 1937 року Катерину Андріївну розстріляли разом з іншою святою новомученицею – княжною Кірою Оболенською.

Знайшли помилку