Житія святих,  Лютий

Мучениця Анна Четверикова

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 22-й день – Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / лютого на 17-й день (перехідне) / серпня на 12-й день – Собор Кемеровських святих (перехідне)

Мучениця Анна народилася 1873 року в селі Захар’їно поблизу Сергієва Посада в селянській родині.

Ми не знаємо точно, коли вона приїхала до Москви, але наприкінці 1910-х років вона вже жила в будинку за адресою Петровські ворота, б. 30/7, прямо навпроти Високо-Петровського монастиря, де 1937 року її було заарештовано. Вона була глибоко віруючою людиною, брала діяльну участь у місіонерській діяльності разом зі священномучеником Іоанном Восторговим і мучеником Миколаєм Варжанським, які були розстріляні 1918 року. Попри те, що вона до кінця життя залишалася малограмотною, є свідчення, що вона брала участь в організації сестринства.

У травні 1919 року парафіяни Високо-Петровської обителі, всі будівлі якої, згідно з Декретом про відокремлення Церкви від держави, перейшли у відання Мосради, клопотали про передання монастиря в їхнє “безоплатне користування”. Серед імен майже 300 осіб, які підписали документ, є й ім’я Анни Павлівни Четверикової.

Очевидно, що подальше життя мучениці Анни було пов’язане з Високо-Петровським монастирем. У 1937 році на запитання слідчого: “Хто з ваших знайомих репресований радянською владою?” вона відповідає: “Мій духовний батько ієромонах Єсаф (так записано слідчим), піп Полянський…” Ідеться про кліриків Високо-Петровського монастиря ієромонаха, згодом архімандрита Іоасафа (Ісаєва), а також про преподобномученика архімандрита Германа (Полянського).

Наступну згадку про мученицю Анну ми знаходимо у слідчій справі 1935 року, коли було заарештовано настоятеля таємної Петровської громади, що існувала в цей час при храмі Різдва Богородиці в Путинках, архієпископа Варфоломія (Ремова), кількох кліриків та членів таємної громади з-поміж парафіян. Сама Анна Павлівна, якій було вже 62 роки, заарештована не була, але її ім’я у справі згадується двічі. Свідок Колчин називає її серед черниць, які входять до “чогось на кшталт жіночого відділення монастиря… Поіменовані в церкві часто одягають повну чернечу форму: підперізуються ременями, носять вервиці тощо”.

Коли слідчий ставить запитання про Анну Павлівну архієпископу Варфоломію: “Слідству відомо, що у себе на квартирі в с. Всіхсвятському Ви посвятили в таємне чернецтво громадянку на ім’я Ганна Павлівна і запропонували їй нікому про це не говорити”, – владика дає важливу особистісну характеристику мучениці Ганни як людини слухняної, яка трепетно ставиться до слова і дії духовного отця. “Анна Павлівна Четверикова… виявила бажання стати моєю духовною дочкою… Я погодився…, але запропонував, щоб вона обстригла своє волосся. Четверикова проти цього не заперечувала, але просила, щоб її волосся обстриг я. Тоді я запросив Четверикову до себе на квартиру і обстриг їй волосся, сказавши, що краще про це не розповідати. Можливо, могла скластися думка, що вона посвячена в чернецтво, чого насправді не було”.

Чи був насправді в цей або інший момент звершений чернечий постриг Анни Четверикової, ми не знаємо. Пізніше, 1937 року, про неї як про “таємну монашку” говорить свідок – колишній архімандрит Високо-Петровського монастиря Панкратій (Гладков). В обвинувальному висновку вона також називається “таємною монашкою”, хоча сама вона на запитання слідчого про це відповідає: “Постриг у таємне чернецтво наді мною звершений не був”. Можливо, вона просто приховувала це від слідства, але чернече ім’я її, якщо постриг був звершений, нам невідомо.

Анну Павлівну заарештували 29 жовтня 1937 року і ув’язнили в Бутирській в’язниці. Свідок, який був кліриком монастиря з 1930 року, говорить про неї: “Четверикову Анну Павлівну я знаю з 1930 року, вона є активною церковницею, щодня буває в церкві… Четверикова Анна Павлівна таємна черниця, підтримує зв’язок із різним бродячим елементом із числа ченців, попів тощо. …Четверикова вкрай вороже налаштована до Радянської влади, серед церковників проводить антирадянську агітацію… Четверикова була тісно пов’язана із засудженим за к/р діяльність єпископом Варфоломієм Ремовим, серед вірян видавала його за “святого мученика”, який нібито постраждав за православну церкву…”

Другий свідок, сусідка Анни Павлівни, яка з 1921 року мешкала з нею в одній кімнаті, засвідчила: “Четверикова А. П. … людина віддана релігійним переконанням… до неї приходили служителі культу і черниці, які часто залишалися в неї ночувати… Четверикова разом із громадянами з духовенства, які прийшли до неї, упаковувала посилки, а також робила перекази поштою. На моє запитання: “Про кого це Ви так піклуєтеся?” – вона відповідала: “Невже Ви не знаєте, як радянська влада жорстоко розправляється з духовенством, адже тільки за один жовтень місяць вислали понад тисячу священників у віддалені краї радянської країни. Їм там жити погано, морять їх з голоду, от Господь Бог їх і не забуває, шле милостиню”.

Сама Анна Павлівна на допиті мужньо відповідає слідчому: “Я… дійсно підтримую зв’язок із висланим за контр-революційну діяльність духовенством, а також займаюся збором коштів для надання висланому духовенству матеріальної допомоги… дійсно я… надавала свою квартиру для ночівлі отцю Ісидору, який повернувся із заслання і якого не прописували в Москві, отцю Єпіфану, який повернувся із заслання, часто також я залишала ночувати в себе на квартирі мандрівницю Анну Омелянівну, котра блукала Москвою,… і якусь таємну черницю Тетяну”.

28 листопада слідство було закінчено. В обвинувальному висновку вказується: “Таємна черниця Четверикова Анна Павлівна… Звинувачується… у тому, що вела а/р агітацію, поширювала к/р провокаційні чутки про нібито наявне в СРСР гоніння на релігію і духовенство, проводила грошові збори для надання матеріальної допомоги висланим за к/р діяльність попам і ченцям. У 1935 році прийняла постриг у таємне чернецтво, до чого схиляла й інших, своїх однодумців, тобто у злочині передбаченому ст. 58 п. 10 ч. 1 КК РРФСР”.

29 листопада трійка при Управлінні НКВС СРСР по Московській області засудила її до восьми років ув’язнення у виправно-трудовому таборі. 27 грудня вона прибула в розподільник Сибірського виправно-трудового табору, і 3 липня 1938 року її перевели до Арлюкського відділення, приблизно за 80 км на захід від Кемерова.

Є свідчення про важкі умови життя ув’язнених у цьому відділенні – бараки до проживання “не пристосовані. Спостерігається велика скупченість, бараки холодні, деякі… без даху… Дров для опалення бараків немає… у всіх приміщеннях, де розташовані ув’язнені, повна антисанітарія. На фермі… є 8 брезентових наметів, які всередині опалюються грубками, у них мешкає до 300 осіб ув’язнених. Намети всі занесені снігом, вікон зовсім немає, день і ніч перебувають у темряві… у наметах суцільна сажа, люди брудні… Харчування також незадовільне… Не вистачає тілогрійок… і т. д. ”

Анна Павлівна Четверикова померла 2 березня 1940 року і була похована в безвісній табірній могилі. У 2007 році на місці поховань репресованих Арлюкського відділення Сибірського табору було поставлено пам’ятний хрест.