Мучениці Рипсимія, Гаїанія та з ними 33-ти святих дів

Місяця вересня на 30-й день

Свята Ріпсімія разом зі своєю ігуменією і сестрами бігла до Вірменії, не бажаючи одружуватися з імператором Діоклітіаном (284–305), яка привабила його. Про це Діоклітіан повідомив вірменському цареві Тиридату і запропонував йому або прислати Ріпсімію назад, або самому взяти її за дружину. Слуги царя розшукали тих, хто втік, і почали вмовляти Ріпсимію підкоритися волі царя. Свята відповіла, що вона, як і всі сестри обителі, заручена Небесному Нареченому і одружуватися не може. Тоді з неба пролунав голос: “Дерзайте і не бійтеся, бо Я з вами”. Посланці в страху пішли. Тиридат віддав діву на найжорстокіші тортури, під час яких її позбавили язика, розсікли їй черево, засліпили й умертвили, розрубавши тіло її на частини. Ігуменія Гаїанія за те, що надихала Ріпсімію мужньо терпіти катування за Христа, разом із двома сестрами-інокінями була віддана на такі ж муки, після чого вони були обезголовлені. Решту 33 сестер порубали мечами і кинули тіла їх на поживу звірам. Гнів Божий вразив царя Тиридата, а також його наближених і воїнів, хто брав участь у катуваннях святих дів. Одержимі бісами, вони уподібнилися диким вепрям (як колись Навуходоносор. Дан. 4:30), носилися лісами, розривали на собі одяг і гризли власне тіло. Через деякий час сестрі Тиридата Кусародухте було сповіщено у вісні: “Якщо не буде виведено з рову Григорія, цар Тиридат не зцілиться”. Тоді наближені царя підійшли до рову і запитали: “Григорію, чи ти живий?” Григорій відповідав: “Благодаттю Бога мого живий”. Потім вони вивели святого мученика оброслого, почорнілого і дуже висохлого. Але, як і раніше, він був твердий духом.

Святий наказав зібрати останки закатованих дів; їх із честю поховали, а на місці поховання збудували церкву.