...
Житія святих,  Серпень

Мученики Симеон і Димитрій Воробйови

Місяця серпня на 4-й день

Брати Симеон і Димитрій народилися в селі Ключовому Максатихінського повіту Тверської губернії в благочестивій родині селянина Михайла Воробйова. Семен народився 1871 року, а Дмитро – 1873-го, і під час гонінь 1937 року їм було за шістдесят років. Хоча брати і не були нарочито освіченими, але були грамотними і вельми начитаними в церковній літературі, з дитинства були привчені до молитви і церковної служби. Обидва брати служили в армії рядовими: Семен з 1903 по 1907 рік, а Дмитро в 1914-1915 роках. До революції брати мали невеликі селянські господарства, Семен – коня, корову та вівцю, а Дмитро – дві корови, дві вівці та вітряк. Оскільки господарства були нікчемні, то під час революції й одразу після неї їх не відібрали, але становище змінилося на початку тридцятих років: тоді братів заарештували, все їхнє майно конфісковано, а самих їх заслали разом зі своїми сім’ями на Урал. У Семена було два сини – Микола одинадцяти і Михайло п’яти років, а в Дмитра дві доньки, чотирнадцяти і тринадцяти років, і син одинадцяти років.
Через рік їм було дозволено повернутися на батьківщину, але ні майна, ні господарства їм не повернули. Семен ще до заслання був церковним старостою в храмі в селі Ключовому, і священик Олександр Дієвський, який приїхав у село, запропонував йому працювати при храмі сторожем, а його сина, Миколу, навчив співати і читати на криласі, і незабаром він став виконувати обов’язки псаломщика. Дмитро Михайлович, щоб не померти в рідному селі з голоду, обзавівся деяким господарством.
Головне, що було в братах, – це віра і велика любов до храму, і тому, коли в село Ключове було призначено священиком о. Олександра. Олександр, він зупинився і жив у братів Воробйових; ці благочестиві сім’ї були опорою парафії.
Настав 1937 рік; 23 липня Дмитра і Семена та сина його Миколу заарештували й ув’язнили в Бежецькій в’язниці. Відразу ж почалися допити.
– Коли і де ви познайомилися з Дієвським і в чому полягало ваше знайомство? – запитав слідчий Семена Михайловича.
– У 1930 році я служив церковним старостою в Ключевській церкві, цього ж року приїхав священик Олександр Степанович Дієвський, який зупинився у мене квартирувати… Моє знайомство з Дієвським полягає в тому, що він служив священиком, мій син Микола псаломщиком, а я сторожем.
– Розкажіть докладно, яку ви вели контрреволюційну діяльність серед населення.
Контрреволюційної діяльності серед населення я не вів.
Скажіть, Воробйов, чи визнаєте себе винним?
У пред’явленому мені обвинуваченні винним себе не визнаю.
– Чому ви слідству даєте брехливі свідчення, тоді як слідством встановлено вашу контрреволюційну діяльність?
– У контрреволюційній діяльності винним себе не визнаю”.
Було допитано сина Семена Михайловича, Миколу. Йому в цей час ледь виповнилося сімнадцять років.
– Скажіть, коли ви познайомилися зі священиком Дієвським і з якої причини?
– У 1930 році мій батько був церковним старостою, цього року приїхав священик Олександр Степанович Дієвський, зупинився в нас квартирувати і відтоді мені знайомий. Я особисто з самого дитинства відвідував церкву, дізнався про обов’язки псаломщика, на цю посаду мене поставила церковна рада вже два роки тому, зарплату мені платять тридцять рублів.
– Яку ви проводили контрреволюційну діяльність?
– Служив псаломщиком, контрреволюційної діяльності не проводив.
– Скажіть, Воробйов, чи визнаєте ви себе винним в агітації проти радянської влади і заходів партії?
– У пред’явленому мені обвинуваченні в контрреволюційній діяльності та агітації проти заходів, що проводяться партією і радянською владою, винним себе не визнаю, пояснюю, що агітації серед населення я не проводив, мій зв’язок зі священиком і батьком полягав у спільній службі в одній церкві, Дівевський був священиком, а мій батько церковним сторожем. Антирадянської діяльності у мене з Дієвським і батьком не було, і вони в моїй присутності ніколи і нічого не говорили проти проведених радянською владою і партією заходів, Псаломщиком мене рекомендував священик, який мені в цій роботі допомагав.
Того ж дня був допитаний і Дмитро Михайлович.
– Скажіть, коли ви познайомилися з Олександром Дієвським і в чому ваше знайомство полягало?
– Зі священиком Олександром Степановичем Дієвським я познайомився 1930 року, тобто відтоді, як він став служити священиком у селі Ключовому.
Скажіть, яку ви вели контрреволюційну діяльність серед населення? Підтвердіть, бо слідству про це відомо.
Контрреволюційної діяльності серед населення я не вів.
– Скажіть, Воробйов, визнаєте ви себе винним?
– У пред’явленому мені обвинуваченні винним себе не визнаю.
– Чому ви даєте брехливі свідчення, тоді як слідством ваша контрреволюційна діяльність встановлена?

– У контрреволюційній діяльності винним себе не визнаю. Пояснюю таке: мій зв’язок із Дієвським, братом Семеном і племінником Миколою полягав у відвідуванні церкви.
Ось усе, що вважали за потрібне відповісти на запитання слідчого брати, єдина провина яких була в ревному ставленні до храму.
13 серпня Трійка НКВС засудила Семена і Дмитра до розстрілу. Микола не був засуджений до розстрілу тільки через те, що йому було на той час сімнадцять років, його засудили до восьми років виправно-трудового табору. Брати Симеон і Димитрій були розстріляні 17 серпня 1937 року.
Зараховані до лику святих Новомучеників і Сповідників Російських на Ювілейному Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви в серпні 2000 року для загальноцерковного шанування.

Знайшли помилку