Мученики Павел Кузовков и Николай Копнинский

Місяця листопада на 25-й день

Мученик Павло народився 15 червня 1875 року в селі Івантіївка Московської губернії у родині робітника Василя Кузовкова. Закінчив сільську школу. В 1887 вступив на фабрику і працював на підсобних роботах, а потім, ставши кваліфікованим робітником, пропрацював на фабриці до 1904 року. З 1904 до 1906 року він працював на вагоноремонтному заводі. З 1907 по 1932 Павло Васильович працював сукновалом на фабриці Лижина. З 1932 року по день арешту працював черговим на водонасосній станції. 1 січня 1937 року Павла Васильовича було обрано головою церковної ради храму Смоленської ікони Божої Матері і за це було заарештовано.

Мученик Микола народився 20 листопада 1876 року в селі Івантіївка Московської губернії в родині робітника Івана Копнінського. У 1888 році закінчив сільську школу і вступив на роботу в контору до фабриканта Лижина, де пропрацював до 1899 року, коли був призваний до армії. В армії він прослужив чотири роки, спочатку рядовим, а потім писарем 13-го піхотного Білозерського полку, який мешкав у Польському місті Ломжа. У 1903 році він повернувся на фабрику Лижина і почав працювати конторником, а потім з 1908 по 1914 – конторником в Московській з’єднаній біржовій артілі. В 1914 Микола був призваний в армію і прослужив до 1918 в інженерному інтендантстві в Москві; потім повернувся до Івантіївки і займався селянським господарством. З 1921 по 1930 Микола Іванович працював конторником на різних фабриках в Івантіївці. 1930 року він потрапив у залізничну катастрофу і внаслідок тяжкої травми отримав інвалідність.
З 1935 він був секретарем ревізійної комісії при церковній раді і за це в 1937 був заарештований.
1 грудня 1937 року трійка НКВС засудила протоієрея Олександра Вершинського та голови церковної ради Павла Кузовкова до розстрілу, а члена парафіяльної ради Миколи Копнінського – до восьми років ув’язнення у виправно-трудовому таборі.
Протоієрей Олександр Вершинський і мирянин Павло Кузовков було розстріляно 8 грудня 1937 року та поховано у безвісній спільній могилі на полігоні Бутове під Москвою. Мирянин Микола Копнінський був ув’язнений до Маріїнських таборів у Кемеровській області і тут 15 березня 1938 року помер.