Мученики Леонід і Харієсса, Ніка, Галина, Каліса, Нунехія, Василісса, Феодора та Ірина Коринфські

Місяця квітня на 16-й день

Святий Леонід народився на Пелопоннесі і служив начальником жіночого духовного хору. Під час гонінь Деція (бл. 250) хор продовжував виконувати гімни і подячні молебні. Тоді як інші християни цього краю ховалися і намагалися уникнути обшуків, жінки, керовані Леонідом, проявляли неймовірну мужність, будучи єдиними, хто відкрито сповідував християнську віру. Усіх їх заарештували за кілька днів до свята Великодня в місті Трезене в Арголіді і відвели в Коринф до правителя Венуста.

Сидячи на високому троні, він пообіцяв Леоніду славу і багатство, якщо той погодиться принести жертву богам. Леонід відповідав спокійно і з посмішкою: “Я сам уже давно відмовився від брехні і боюся тільки за тебе, адже твої помилки ведуть до вічної смерті”. Магістрат вирішив, що настав час вдатися до тортур. Святий сказав: “Раз ти цього хочеш, випробуй моє тіло вогнем і переконайся, що, коли тлінна плоть ушкодиться, моя душа залишиться неушкодженою і зрадіє своєму якнайшвидшому звільненню від уз, які прив’язують її до смертного існування”.

Тоді до правителя були приведені діви. Він спробував переконати їх у тому, що наставник погодився принести язичницьку жертву. Не обманувшись, вони відповідали: “Ми теж від щирого серця принесемо жертву Господу нашому Ісусу Христу!” Бачачи, що не може їх переконати, він наказав ув’язнити християнок у темницю.

Знову закликавши Леоніда, магістрат наполягав на покорі государю. Леонід був непохитним: “Усе, що велить Володар неба і землі, я виконую з благоговінням. Але те, що наказують імператори, я виконую лише в тому разі, якщо це правильно, якщо ж ні, я не вважаю себе зобов’язаним підкорятися!” У гніві правитель наказав живцем зняти з нього шкіру і обпалити йому факелами боки.

У цей самий час він відновив допит семи дів і запитав, чи одного вони походження з Леонідом. “Хоча ми різного походження і статі, але єдині за вірою і способом життя”, – була відповідь. “Вас піддадуть тим самим мукам, що і його”, – оголосив Венуст. Кати без зволікання стали виконувати його наказ. Однак і тортурами мучителі не змогли нічого від них добитися. Святі промовили тільки: “Ми християни і готові зазнати будь-яких страждань за Христа!” Тому магістрат ухвалив кинути Леоніда і його учениць у море.

Мучеників повели узбережжям, і Харієсса заспівала, як Маріам, сестра Мойсея, після того як Червоне море поглинуло військо фараона (див.: Вих. 15:20). Її пісню підхопили сподвижниці: “Бігла я поприще, Господи, гналося за мною воїнство, Господи, і не зреклася я Тебе, Господи, спаси душу мою!” У Святу суботу їх посадили на корабель. Там вони продовжували співати. Коли судно пропливло близько 6 кілометрів, до їхніх ший прив’язали каміння, руки зв’язали за спиною. Спочатку кинули в море Леоніда. Поки хвилі ще не поглинули його, святий вимовив: “Сьогодні я приймаю друге хрещення на очищення внутрішньої людини!” Потім хвилям були віддані сім дів.

Згодом їхні тіла були знайдені благочестивими християнами на узбережжі, і великий храм освятив місце їхнього поховання.