Мученик Василій Мангазейський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця березня на 23-й день / травня на 23-й день – Собор Ростово-Ярославських святих / травня на 29-й день – Собор святих Красноярської митрополії / червня на 10-й день – Собор святих Сибірської митрополії

Святий праведний мученик Василій Мангазейський чудотворець – перший святий, прославлений на Сибірській землі. Блаженний Василій народився близько 1583 року в Ярославлі, у сім’ї благочестивого, але небагатого містянина на ім’я Феодор. У молодому віці він був узятий якимось багатим ярославським купцем на місце керуючого продажем своїх товарів до заполярної Мангазеї – одного із перших міст Сибіру. У той час (кінець XVI ст.) у зв’язку з використанням арктичного мореплавання Мангазея переживала розквіт як центр торгівлі та колонізації на півночі Московського царства (згодом місто запустіло і в кінці XVII ст припинило своє існування).

Святий Василій справно виконував свої обов’язки управителя, і чесність його була очевидна всім. Від природи лагідний і смиренний, з дитячих років сповнений страху Божого, він користувався доброю прихильністю навколишніх людей. Серце його було сповнене віри в Бога, а любов до молитви змушувала залишати життєві турботи та ходити до святої церкви. Тому весь вільний від роботи час святий Василій проводив у храмі за богослужінням, часто й довго молився вдома.

Щойно виповнилося благочестивому юнакові дев’ятнадцять років, як Всевишній, «зважаючи на його чесноти, захотів покликати його до вічного блаженства, якого досягти із цього тимчасового життя не можна інакше, як вузьким і скорботним шляхом зовнішнього випробування». Як свідчить церковне передання, одного разу, коли блаженний Василій молився у храмі на Великодній заутрені, господар виявив, що злодії розграбували його лавку. Незважаючи на виклики господаря, святий Василій залишався у храмі до кінця богослужіння. Недовірливий і сріблолюбний господар запідозрив і звинуватив святого Василія у співучасті в злочині та піддав його лайкам і побоям. Невинний юнак не втратив своєї лагідності і на все смиренно відповідав мученикові: «Істинно нічого ж від маєтку твого не взяв». Тоді господар відвів святого Василія до міського воєводи, перед яким очорнив його як злочинця. Воєвода піддав святого Василія новому катуванню, але він зніс їх терпляче і безмовно. Роздратований мовчанням святого Василія, купець розлютився і за намовлянням лукавого вдарив мученика зв’язкою ключів від комори. Від цього удару святий Василій помер (близько 1600-1602) .

Тіло безвинного мученика було покладене в гроб і без належного християнського поховання віддане землі, «де належить від води мокрість». Але Всемогутній Господь через 47 років благоволив явити його із надр землі і прославити багатьма чудесами.

Як оповідає житіє святого Василія, в 1649 році мангазейський стрілець Степан Ширяєв зауважив, що на погорілому місці поблизу храму в землі виявилася верхня частина невідомого гробу (погоріле місце утворилося після великої пожежі 1642 року). На гроб цей «для мирського проходу» було покладено судову дошку, але її, на подив очевидців, переломило гробом, що вийшов із землі. Тоді над гробом поставили каплицю. Незабаром після цього деякі хворі, які з вірою притікали до допомоги невідомого угодника Божого, отримали зцілення. Окремі випадки зцілень були засвідчені письмово. Так, наприклад, 25 січня 1652 року мангазейський стрілець Тимофій Сеченіков прийшов до місцевого воєводи Корсакова і розповів йому, що бачив уві сні угодника Божого, котрий відкрився йому як новоявлений чудотворець Мангазейський, той, над гробом якого ставлять нову каплицю. Тимофій, котрий дав обітницю пожертвувати на каплицю, якщо в нього зцілиться хвора рука, був зцілений.

Списки житія святого Василія Мангазейського (XVII-XIX ст.), що дійшли до нас, повідомляють про рясні чудотворення, які звершилися за молитвами до нього: святий Василій допомагав заблукалим мандрівникам і мисливцям, зцілював розслаблення, сліпоту та інші недуги, зберігав малодушних від самогубств. У лютому 1653 року через видіння мангазейського мисливця Григорія Каратаєва відкрилося ім’я новоявленого чудотворця. Того ж року воєвода Корсаков надіслав архієпископу Тобольському Симеону (1651–1664) списки чудес святого Василія. Архієпископ Симеон надіслав ці списки до Москви князеві О. П. Трубецькому, який завідував Сибірським приказом. Списки були передані цареві, але супровідний лист архієпископа було здано до архіву і справа про канонізацію святого Василія не отримала ходу.

Торішнього серпня 1659 року з благословення архієпископа Симеона до Мангазеї приїхав диякон Богоявленського храму Тобольська Іоанн Семенов. У присутності мангазейського воєводи С. В. Ларіонова та двох місцевих священників Димитрія та Луки було зроблено відкриття гробниці та огляд мощей святого Василія.

У 1670 році будівничий Троїцького Туруханського монастиря ієромонах Тихон після видіння, яке було у нього, звершив з хресним ходом перенесення мощів святого Василія із Мангазеї до своєї обителі. Мангазею через два роки після цього залишили останні жителі, а в Туруханську шанування святого Василія ще більше посилилося.

Влітку 1719 року до Туруханська прибув митрополит Сибірський і Тобольський Філофей (Лещинський; 1702-1711; вдруге 1715-1721). За його розпорядженням мощі святого Василія були перенесені зі старого та тісного храму в ім’я Пресвятої Трійці до нового просторого храму на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці. У західній стороні храму, навпроти раки з мощами святого Василія, було поставлено його образ, написаний послушником Тобольського митрополита Павла (1678–1692) іконописцем Лукою, врятованим святим Василем від утоплення в 1679 році. Митрополит Філофей зробив огляд мощей святого Василія та написав на його похвалу канон. За роки правління митрополита Філофея було складено кілька списків житія святого Василія і три служби йому.

За наступного митрополита Сибірського і Тобольського Антонія (Стаховського; 1721–1740) мощі святого Василія були приховані під спудом, у землі, у межах монастирської огорожі, над цим місцем влаштували каплицю. У 1788 році гроб святого знову з’явився із землі назовні. Ігумен Троїцького монастиря Михаїл переніс його до новозбудованого кам’яного храму на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці та влаштував особливий надгробок. Весь цей час місцеве шанування святого Василія практично не припинялося: віруючий народ, як і раніше, прибігав до його молитовного заступництва і по вірі своїй отримував полегшення у хворобах та зцілення. Шанування святого Василія Мангазейського чимало сприяло наверненню із язичництва до православ’я різних місцевих народів Півночі: тунгуси, евенки та юраки молилися святому як покровителю мисливців-промисловиків.

Наприкінці 1802 – на початку 1803 років Туруханський край охопила епідемія. Жителі Туруханська побачили причину лиха в тому, що ікони святого Василія винесено із Троїцького монастиря, мощі його перебувають під спудом, а служби на його честь припинено. Архієпископ Тобольський Амвросій (1806–1822) наказав ігуменові Туруханського Троїцького монастиря внести до соборного храму образ святого Василія і не чинити перешкод його шануванню.

У 1907 році з благословення Святішого Синоду було надруковано кольорове літографічне зображення святого Василія Мангазейського. На іконах святого Василія зображують «обличчям молодим, малого віку, на образ священноліпним, таким, що має очі світлі й дивиться прелюбʼязно, волосся ж голови його русе». На деяких іконах зображується Троїцький Туруханський монастир, а над ним на горі святий Василій, який молиться, в самій лише сорочці і без взуття. Іноді на іконах зображалися і страждання його, завдані купцем і воєводою. Відомі зображення святого Василія Мангазейського у Володимирському соборі міста Києва, у Новгороді, у Москві.

Серед жителів Туруханська збереглося передання, що колись святий Василій з’явився уві сні одному благочестивому евенкові і наказав йому взяти із монастирського храму святі мощі та приховати їх у тайзі, що було виконано.

Мучеництво Василія відносять до перших років існування Мангазеї (1600–1602 роки); місцеві перекази також датують смерть Василія днем Святої Пасхи.

Тропарі, кондаки, молитви та величання