Житія святих,  Лютий

Мученик Стефан Франтов

Місяця лютого на 22-й день

Мученик Стефан народився 17 грудня 1877 року в селі Нащекіно Бронницького повіту Московської губернії в сім’ї селянина Федора Франтова. Освіту Степан здобув у сільській школі і деякий час допомагав батькові справлятися з селянським господарством, а потім переїхав до Москви і став працювати експедитором при складі. У 1920 році Степан Федорович повернувся в рідне село. У цей час по повіту було розповсюджено указ радянської влади, що всі, в кого є велосипеди, мають здати їх для потреб Червоної армії. Степан свій велосипед не здав і був засуджений до трьох місяців ув’язнення.
Стефан ФрантовСтепан Федорович регулярно ходив на богослужіння до Преображенської церкви в селі Спас-Міхневе і співав на криласі; через рік він став регентом і псаломщиком. Влада одразу ж відреагувала на його активне церковне життя: Степан Федорович був позбавлений виборчих прав, а господарство – конфісковане. Однак це не зупинило його, і він, як і раніше, ходив до церкви.
У 1931 році колективізація в селі Нащекине і розгром селянських господарств досягли вершини, і все, що можна було розграбувати, місцеві комуністи розграбували; Степан Федорович переїхав до Москви, де прожив три роки, і знову повернувся в рідне село. Він влаштувався робітником при складі в Борисівській артілі і служив псаломщиком у Преображенському храмі.
У зв’язку з посиленням гонінь на Російську Православну Церкву в другій половині тридцятих років про Степана Федоровича почали збирати відомості; голова Нащекинської сільради показав, що, коли в серпні 1937 року було вирішено влаштувати в селі зерносушарку, стали розбирати церковну огорожу. Огорожа була старовинною, прикрашеною кованими ґратами і була місцевою визначною пам’яткою. Франтов, за свідченнями свідка, не допускав ламати огорожу і, звертаючись до вірян, говорив: “Рятуйте, останній наш храм комуністи розоряють”. Коли Заліський колгосп почав розбор огорожі, до храму прийшли віруючі жінки і зажадали припинити ламати огорожу. У результаті довелося роботи припинити.
Інший свідок показав, ніби в серпні 1937 року Франтов, проводячи антирадянську агітацію серед колгоспників, говорив: “Радянська влада і комуністи розорили всі церкви, у навколишніх селах церкви майже всі зайняті під колгоспні комори, а частиною зламані, і це через те, що ми мало ходимо до церкви. Треба не кидати нашу церкву, а то комуністи заберуть її під комору, а церква є для нас домівкою розради та відпочинку; а що вас агітують не ходити до церкви та працювати у святкові дні, то ви не слухайте, комуністи-антихристи що хочеш набрешуть, а ми не повинні забувати своєї православної віри”. “Завдяки активній агітації Франтова за зміцнення релігії, з Нащекиного чимала кількість людей ходить до церкви, особливо активно відвідують її ті, що є членами церковного хору, організованого Франтовим”.
16 лютого 1938 року Степана Федоровича заарештували й ув’язнили в коломенській в’язниці. Через день після арешту слідчий допитав його.
– Слідству відомо, що ви займалися антирадянською агітацією. У чому визнаєте себе винним?
– Антирадянською агітацією я не займався і винним себе ні в чому не визнаю.
– Ви говорите неправду. Слідство має у своєму розпорядженні точні дані, що ви в серпні 1937 року поширювали антирадянські настрої, висловлювали невдоволення радянською владою. Дайте з цього питання правдиві свідчення.
– Ніколи і нікому я не висловлював антирадянських настроїв і невдоволень радянською владою. У той момент, коли розбирали огорожу біля церкви, я жив у селі і працював в артілі, і щодо того, щоб віряни протестували її ламати, я ні з ким не розмовляв.
27 лютого трійка НКВС засудила псаломщика Степана до розстрілу, і його перевели в Таганську в’язницю в Москві. Псаломщика Степана Франтова розстріляли 7 березня 1938 року, його поховали в безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.