МІсяця березня на 17-й день.

За часів язичницьких царів Валеріана і сина його Галлієна5020 в Римі жив чесний і доброчесний вельможа, на ім’я Астерій, який сповідував віру Христову; він був знатний і багатий чоловік, що користувався прихильністю царів. Під час гонінь, що спіткали в той час Церкву Христову, Астерій суворо дотримувався благочестя, анітрохи не приховуючи при цьому своєї віри в Господа Ісуса.

Одного разу, перебуваючи в межах Палестини, святий Астерій прийшов у місто Кесарію Пилиппову5021, відоме у фінікійців під ім’ям Панеади; у цьому місті, населеному безліччю ідолопоклонників, був звичай здійснювати одне язичницьке свято поблизу джерела, яке випливає з гори Панеас; звідси, вважають, бере початок і річка Йордан. У це свято жертва, яку приносили бісу, ставала невидимою: біс, що мешкав там, викрадав жертву, приховуючи її від очей, і засліплені оманою язичники прославляли цю бісівську спокусу як велике чудо. Раб Христовий Астерій, будучи присутнім при самому бісівському святі, не міг не вболівати серцем за оману і душевну сліпоту спокушеного народу; піднявши очі до неба і піднявши руки, з вірою помолився Христові Богові, щоб Він вигнав звідти біса, що зваблює народ. І негайно біс був прогнаний силою Божою, і чудо бісівське припинилося, – всі на власні очі бачили жертву; вона вже не ховалася як раніше і не робилася невидимою. Коли ж припинилося чудо, припинилося і свято, оскільки язичники перестали збиратися біля джерела. Так молитва святого Астерія, поєднана з вірою, очистила місце від бісівської скверни.

Страждання ж його за Христа сталося, за Божим поглядом, таким чином. В іншій Кесарії, Палестинській5022, жив знатний і багатий воїн на ім’я Марін, але він був ще чесніший вірою в Христа і багатший добрими справами. Товариші по полку закликали його на місце сотника, що відкрилося після смерті воїна, який займав його. Коли Марін готувався зайняти згадане місце, інший воїн, заздрячи і сам бажаючи стати сотником, пішов до судді Ахеос: він відкрив йому, що Марін, як християнин, не хоче приносити жертви богам і зображенням царів, а тому, – додав донощик, – таку людину в силу римських законів не можна ставити сотником. Суддя негайно закликав Марина і запитав його про сповідувану ним віру; почувши від самого Марина, що він християнин, суддя дав йому три години на роздуми, – обрати життя чи смерть. Святому Марину належало тільки два виходи: або принести язичницьку жертву і залишитися в живих, або померти за сповідання віри Христової.

У цей час єпископ Кесарії Палестинської Фетеїк прийшов до сповідника Христового, взяв його за руку і ввів у церкву, даючи корисні для душі настанови. Потім прийшовши з ним до святого вівтаря, єпископ, вказуючи рукою на святе Євангеліє і на військовий меч, яким Марін був підперезаний, сказав:

– Із двох цих речей обери, гідний чоловіче, якусь одну: або носити цей меч, щоб тимчасово служити земному цареві, а після смерті отримати вічну смерть, або – стати воїном небесного Царя, покласти душу за Його пресвяте ім’я, написане в цій книзі, і царювати з Ним нескінченні віки.

Святий Марін, простягнувши праву руку до святого Євангелія, з гарячою любов’ю поцілував його, показуючи, що він готовий за Христа йти на смерть. Тоді єпископ сказав йому:

– Усією душею твоєю приліпись до Бога і, укріплений Його силою, прийми те, що сам обрав.

Після цього єпископ відпустив святого Марина зі словами:

– Іди з миром.

Коли святий Марін ішов із церкви, то глашатай стояв уже біля дверей суду, голосно кличучи Марина на ім’я, адже три години вже минули. Увійшовши в судилище, святий Марін безбоязнено, як і раніше, сповідував себе християнином, привселюдно прославляючи ім’я Христове і засуджуючи язичницьке нечестя. Суддя виголосив йому смертний вирок, і святого мученика Маріна вивезли за місто і там обезголовили. Під час його мученицької кончини був присутній святий Астерій, який за улаштуванням Божим на цей час прийшов у місто. Після страдницької смерті святого Марина він зняв із себе верхній дорогоцінний одяг, простягнув його по землі, потім оповив ним чесне тіло мученика разом із головою і, донісши до могили на власних плечах, віддав похованню з честю. За це він і сам удостоївся мученицького вінця: нечестиві язичники схопили його і відтяли йому голову5023, і таким чином святий Астерій, разом зі святим Марином, у лику святих мучеників постав перед небесним Царем – Христом.

Це було за царювання Галлієна, який успадкував престол після загибелі свого батька Валеріана. За пролиття крові безлічі християн він був покараний гнівом Божим: під час бою перси здобули перемогу над римлянами, і Валеріан живим потрапив у полон до Саворія, перського царя; його відвели до Персії, і там він заміняв Саворію підніжку, коли останній сідав на коня. При цьому Валеріана не можна було викупити з ганебного полону: Саворій не бажав брати за нього жодних скарбів, дорожачи тією славою, що він має можливість наступати на вию римського царя. Після тривалого знущання над Валеріаном, цар перський велів, нарешті, здерти з нього шкіру перед усім народом і посипати сіллю; так зло загинув лихий, ще в цьому житті почавши вічні муки. Така загибель батька налякала Галлієна: він пізнав у ній Божу кару за безжалісне пролиття християнської крові; тому Галлієн видав указ для всіх областей римської держави, де пропонувалося припинити гоніння на християн і дозволити єпископам вільно керувати своїми церквами. Але перш ніж указ прийшов до Кесарії палестинської святі Марін і Астерій прийняли мученицьку кончину за Христа і увійшли в радість Господа свого і нашого Владики Ісуса Христа, що царює з Отцем і Святим Духом.