Мученик Георгій Новий
Місяця травня на 26-й день
Святий мученик Георгій Новий народився у знатній болгарській сім’ї, що жила в столиці Болгарії місті Середце (нині місто Софія). Святий Георгій був випрошений у Бога старанною молитвою його батьків, Іоанна і Марії, які до похилого віку залишалися бездітними. Немовля хрестили в ім’я святого великомученика Георгія (пам’ять 23 квітня). Юнак Георгій здобув гарну освіту, уважно вивчив Святе Письмо, був благочестивий і цнотливий. Батьки його померли, коли Георгію виповнилося 25 років. У той час Болгарія перебувала під владою турків, які насильно навертали християн у магометанство. Одного разу кілька мусульман спробували навернути Георгія. Вони одягли на голову святого таф’ю, круглу шапочку, в якій мусульмани входять у свої молитовні будинки. Але Георгій кинув тафью на землю. Турки з побоями і лайкою повели мученика до свого правителя. Правитель був вражений мужнім виглядом і красою обличчя святого Георгія і став ласкаво переконувати його прийняти магометанство, обіцяючи всілякі почесті й багатство від султана Селіма (1512-1520). Але святий сміливо і твердо сповідував віру в Господа Ісуса Христа і засуджував помилки магометанства. Правитель у гніві наказав нещадно побити святого Георгія палицями, але святий твердо тримався у сповідуванні Христової віри. Правитель наказав посилити тортури. Страстотерпець терпляче переносив усі страждання, закликаючи на допомогу Господа Ісуса Христа. Потім мученика повели містом під барабанний бій із криками: “Не лай Магомета і не принижуй віру мусульман”. Нарешті, посеред міста розпалили велике багаття, щоб спалити святого Георгія, але він, ослабнувши від ран, упав на землю. Ще живого його кинули у вогонь, а зверху накидали трупи псів, щоб християни не змогли потім знайти останки мученика. Але раптово полив сильний дощ і погасив багаття. З настанням темряви місце, де було кинуто тіло мученика, осяялося яскравим світлом. Одному християнському священику дозволили взяти чесні останки мученика для поховання. Сповіщений про те, що трапилося, митрополит Єремія в супроводі кліру попрямував до місця страти. У згаслому багатті було знайдено тіло святого мученика Георгія і перенесено до храму святого великомученика Георгія в місті Середці.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь мученику Георгию Новому, Софийскому, Болгарскому , глас 4
Боже́ственным жела́нием от ю́наго во́зраста/ весь сам себе́ Го́сподеви возложи́в,/ в моли́твах и посте́х о́браз быв доброде́тели,/ бога́тство же, и сла́ву, и доброро́дство теле́сное, я́ко не су́щее, презре́в,/ и Христа́ еди́наго от души́ возлюби́л еси́,/ и Того́, и́стиннаго су́ща Бо́га, в Тро́ице покланя́ема,/ пред нечести́выми ту́рки пропове́дал еси́,/ и, срацы́нскую ве́ру, и зако́ны Моаме́фовы под нога́ми попра́в/ и мучи́теля ужаси́в,/ муче́ния венце́м украси́вся, сла́вне,/ к Небе́сным восте́кл еси́ ликостоя́нием,/ прему́дре Гео́ргие./ Моли́ Христа́ Бо́га/ сохрани́ти оте́чество твое́ и спасти́ лю́ди и град,// и́же твоя́ по́двиги при́сно почита́ющия.
Кондак мученику Георгию Новому, Софийскому, Болгарскому, глас 4
Я́ко звезда́ пресве́тлая, яви́лся еси́ непреле́стная ми́рови,/ пра́веднаго со́лнца Христа́ возвеща́ющи страда́нии твои́ми, страстоте́рпче,/ вели́кий му́чениче Христо́в Гео́ргие,/ и пре́лесть погаси́л еси́ срацы́нскую,/ и Моаме́фова преда́ния и зако́ны под нога́ми твои́ми попра́л еси́,/ и беззако́ннаго царя́ и мучи́телей ужаси́л еси́ кре́пким твои́м терпе́нием,/ и ве́рным подае́ши свет,/ моля́ся к Бо́гу непреста́нно// о всех нас.
Тропaрь, глaсъ д7:
Бжcтвеннымъ желaніемъ t ю4нагw в0зраста вeсь сaмъ себE гDеви возложи1въ, въ мlтвахъ и3 постёхъ џбразъ бhвъ добродётели, богaтство же и3 слaву, и3 доброр0дство тэлeсное ћкw не сyщее презрёвъ, и3 хrтA є3ди1наго t души2 возлюби1лъ є3си2, и3 того2 и4стиннаго сyща бGа въ трbцэ покланsема пред8 нечести1выми т{рки проповёдалъ є3си2: и3 срацhнскую вёру, и3 зак0ны моамefовы под8 ногaми попрaвъ, и3 мучи1телz ўжаси1въ, мучeніz вэнцeмъ ўкраси1всz, слaвне, къ нбcнымъ востeклъ є3си2 ликостоsніємъ, премyдре геHргіе: моли2 хrтA бGа, сохрани 1ти nтeчество твоE, и3 сп7сти2 лю1ди и3 грaдъ, и5же тво‰ п0двиги при1снw почитaющыz.
Кондaкъ, глaсъ д7:
Ћкw ѕвэздA пресвётлаz kви1лсz є3си2 непрелeстнаz мjрови, првdнагw сlнца хrтA возвэщaющи страд†ніи твои1ми, страстотeрпче, вели1кій мч7ниче хrт0въ геHргіе, и3 прeлесть погаси1лъ є3си2 срацhнскую, и3 моамefова пред†ніz и3 зак0ны под8 ногaми твои1ми попрaлъ є3си2: и3 беззак0ннаго царS, и3 мучи1телей ўжаси1лъ є3си2 крёпкимъ твои1мъ терпёніемъ. и3 вBрнымъ подаeши свётъ, молsсz къ бGу непрестaннw њ всёхъ нaсъ.
Ще в розробці
