Мученик Гавриїл Фомін

Місяця квітня на 9-й день.

Гавриїл Фомін народився 1882 року в селі Івачеве Зарайського повіту в сім’ї селянина Харитона Фоміна. Глибоко віруюча людина, Гавриїл допомагав священикові в храмі і виконував при церкві обов’язки сторожа, що було йому за домашніми обставинами зручно, оскільки він був людиною неодруженою. Іноді він співав на криласі в Захарійсько-Єлизаветинській церкві села Горетове, через що дехто, хто рідко ходив до храму, думав, що він служить псаломщиком.
У 1925-1926 роки Гавриїл Харитонович жив у селі Городець Коломенського району, і допомагав тут священикові Нікольського храму. У 1928 році він був позбавлений виборчих прав, 1932 року заарештований і засуджений на три роки за нездачу хлібозаготівель державі. Усе його майно, включно з будинком і надвірними спорудами, було конфісковано, тож він у буквальному сенсі залишився без даху над головою. Повернувшись з ув’язнення, Гавриїл Харитонович оселився в селі Сушково Коломенського району (нині Луховиці) і став допомагати священикові Сергію Любомудрову, який служив тут у Казанському храмі.
Як людину вірну 7 вересня 1938 року його заарештували і звинуватили в поширенні контрреволюційного наклепу. Того ж дня слідчий пред’явив йому звинувачення у веденні серед пасажирів у червні 1937 р. на станції Сушково, а також серед колгоспників у листопаді 1937 р. розмов про швидку загибель радянської влади.
Оскільки Гавриїл не погодився визнати неправдивих звинувачень, було викликано “свідків”, деякі з яких служили негласними співробітниками НКВС; вони й підтвердили свої письмові доноси. Після цього Гавриїла Харитоновича знову допитали, але він знову не підтвердив показань лжесвідків. Тоді йому були влаштовані з ними очні ставки, але й тоді він виявив стійкість і мужність.

2 жовтня 1938 року слідство було завершено; в обвинувальному висновку йшлося про те, що “допитаний у справі як обвинувачений Фомін Г. X. винним себе не визнав, але достатньо викривається трьома показаннями свідків і трьома очними ставками”.
Після закінчення слідства Гавриїл Харитонович утримувався в Таганській в’язниці в Москві. 25 квітня 1939 року його оглянув лікар і встановив, що він хворий на туберкульоз правого гомілковостопного суглоба, що залишало йому мало шансів пережити ув’язнення.
Майже рік мученик пробув у в’язниці – не засуджений і не виправданий, поки влада перебудовувала систему “трійок” і знову запроваджувала судові слухання, які відбувалися в тому самому закритому режимі, що й засідання трійок. Лише 16 серпня 1939 року, нарешті, відбулися слухання у його справі. На суді Гавриїл Харитонович сказав: “Я в церкві був сторожем, і були випадки, співав на криласі. Винним себе не визнаю, бо ніяких контрреволюційних дій ніколи не вчиняв. Зі свідками, які викликані у моїй справі, – я їх не знаю і в сварках ніколи з ними не перебував, і ті розмови, які вказані в обвинувальному висновку, я ніколи ніде не розголошував. Псаломщиком я ніколи в церкві не був, а наговорили свідки, тому що були випадки, я співав на криласі, тому вони і думають, що я псаломщик”.
Того ж дня суд засудив його до п’яти років ув’язнення у виправно-трудовому таборі та трьох років “поразки в цивільних правах”. Гавриїл Харитонович Фомін помер 22 квітня 1942 року в Унженському концтаборі НКВС і був похований у безвісній могилі.