Мученик Андрій Трофимов

Місяця травня на 29-й день

Мученик Андрій народився 30 жовтня 1882 року в селі Кітенево Клинського повіту Московської губернії в селянській сім’ї; батько його, Матвій Трофимов, влітку займався сільським господарством, а взимку розробляв лісові ділянки. Андрій закінчив сільську школу і допомагав батькові, поки не одружився і не обзавівся своїм господарством, небагатим, але цілком, на його думку, достатнім. У 1916 році він був призваний на фронт і служив рядовим до 1917 року.
Андрій Матвійович був парафіянином церкви Воздвиження Хреста Господнього в селі Воздвиженському Клинського повіту, з юності співав тут на криласі, був псаломщиком і регентом, членом церковної ради. Коли почалися гоніння на Російську Православну Церкву, він не зрадив своїй вірі і своїм переконанням і залишився членом церковної ради та регентом.
У 1931 році радянська влада почала знищувати селянські господарства, і Андрій Матвійович вступив до колгоспу, де йому було доручено доглядати колгоспних коней.
Настав 1937 рік, влада районів і областей приступила до складання списків на арешт неугодних комуністам людей. Звернув на себе увагу і благочестивий селянин, який дотримувався всіх церковних свят, часто відвідував церкву і під час богослужінь виконував обов’язки регента.
Співробітники НКВС зажадали довідку на Андрія Матвійовича від голів сільради і колгоспу; голова сільради написав, що “Трофімов після революції і до революції є активним церковником, був і є в даний час членом церковної ради, був церковним старостою. В даний час є регентом церковного хору і виконує службу дячка при церкві. Є вороже налаштованим проти радянської влади і колгоспів”; голова колгоспу написав, що Андрій Матвійович говорив, що “”не треба працювати на престольні свята, а йти в церкву, а то в нас уже нічого не стало народитися через те, що ви не ходите в церкву”… Веде в колгоспі підривну роботу… прийшовши на збори, кинув на стіл ключі від стайні і каже, що “нате вам ваші ключі і доглядайте, як хочете самі, а я працювати більше не буду””.
У листопаді 1937 року співробітники НКВС допитали свідків, односельців Андрія Матвійовича. Свідки засвідчили, що Андрій Матвійович – людина твердих релігійних переконань і на церковні свята сам на роботу не виходить і колгоспникам каже, що робота на свята – великий гріх, що в них тому й не народиться нічого, що вони працюють на свята, краще полишити в ці дні роботу і йти до церкви. А з приводу смерті однієї колгоспниці він сказав, що ось, мовляв, до чого довели колгоспи селян, що люди передчасно стали вмирати, всі жили витягли з цими колгоспами, у могилу вганяють.
14 листопада 1937 року Андрія Матвійовича заарештували й ув’язнили в Таганській в’язниці в Москві.
Визнавши на допиті, що він справді є активним парафіянином, є членом церковної ради і співає на криласі, він, однак, відмовився визнати, що проводив контрреволюційну діяльність.
21 листопада 1937 року трійка НКВС засудила Андрія Трофімова до десяти років ув’язнення, і його відправили в Бамлаг. Андрій Матвійович помер 11 червня 1938 року в Середньобільському виправно-трудовому таборі в Амурській області, його поховали в безвісній могилі.